Про поняття особистісно-діяльного підходу

Основи особистісно-діяльного підходу були закладені в психології роботами Л.С. Виготського, А.Н. Леонтьева, С.Л. Рубінштейна, Б.Г. Ананьева, де особистість розглядалася як суб'єкт діяльності, яка сама, формуючись в діяльності і в спілкуванні з іншими людьми, визначає характер цієї діяльності і спілкування.

Визначаючи особистісно-діяльний підхід як єдність його особистісного і діяльного компонентів, відзначимо, що перший співвідноситься з особистісним або, як останнім часом він визначається, особистісно-орієнтованим (В.О. Якиманськая. Е.В. Бондаревськая, М.Н. Берулава, В.В. Сериков і ін.) підходом. Як підкреслював С.Л. Рубінштейн, "в психічному вигляді особи виділяються різні сфери, або риси, що характеризують різні сторони особи; але при всьому своєму різноманітті, відмінності і суперечності основні властивості, взаємодіючи одна з одною в конкретній діяльності людини і взаємопроникаючи одна до одної, зливаються в єдності особи". Особистісний підхід, за К.К. Платоновим, це принцип особової обумовленості всіх психічних явищ людини, його діяльності, його індивідуально-психологічних особливостей.

Особистісний компонент особистісно-діяльного підходу припускає, що в процесі оцінювання максимально враховуються національні, статево-вікові, індивідуально-психологічні, статусні особливості людини. Це урахування здійснюється через зміст і форму самих завдань, що ставляться перед абітурієнтом, через характер спілкування з ним. Здійснюється не тільки урахування індивідуально-психологічних особливостей майбутнього студента, але і оцінюється перспектива формування, подальшого розвитку психіки, його пізнавальних процесів, особових якостей, діяльних характеристик і т.д. Такі основні прояви особового компоненту особистісно-діяльного підходу.

Діяльнісний компонент також має багатобічні передумови для формування особистісно-діяльного підходу.

Діяльність - це форма активної цілеспрямованої взаємодії людини із навколишнім світом (включаючи і інших людей), що відповідає потребі, що викликала цю взаємодію, як "нужді", "необхідності" в чому-небудь (С.Л. Рубінштейн). Потреба є передумова, енергетичне джерело діяльності. Однак сама по собі потреба не визначає діяльність - її визначає те, на що вона спрямована, тобто її предмет. "Передумовою всякої діяльності є та або інша потреба. Сама по собі потреба, однак, не може визначити конкретну спрямованість діяльності. Потреба одержує свою визначеність лише в предметі діяльності: вона повинна ніби знайти себе в ньому". Іншими словами, діяльність визначає те, на що спрямований потреба, що викликала її, тобто її предмет. Наочність діяльності відповідно є однією з основних її характеристик".

Разом із внутрішніми мотивами діяльність спонукає і зовнішніми - широкими соціальними або вузькоособистісними, за Л.І. Божовіч. Наприклад, мотиви престижності навчання у даному вузі, мотиви власного зростання, обов’язку і т.д. - зовнішні по відношенню до самої навчальної діяльності студента. При цьому вони можуть бути не лише "такими, що розуміються", але і "реально діючими". Однак, являючись сильними спонукачами суспільної поведінки загалом, ці зовнішні мотиви самі по собі не забезпечують включення студента в навчальну діяльність, направлену на засвоєння учбового матеріалу. Вони не визначають приймання студентом учбової задачі. В цей процес повинні бути включені внутрішні, пізнавальні мотиви. Зовнішні мотиви за певних умов, що "розуміються", стають "дієвими", підкреслював А.Н. Леонтьев.

Особистість знаходиться в центрі навчання, освіти. Відповідно вся освіта, центруючись на тому, хто навчається, на його особі, стає антропоцентричною за метою, за змістом і формам організації.

Сучасна освіта, що розглядається як соціальний інститут, система, процес, результат, є єдністю навчання і виховання, які реалізують основні принципи зміни його парадигми з інформаційної, повідомляючої на таку, що розвиває самостійну пізнавальну активність студента. Напрями навчання в освітньому процесі відбивають пошук психолого-педагогічною наукою того, як оптимізувати цей процес, що і покликаний забезпечити особистісно-діяльний підхід. Його використання сприяє своєчасному виявленню і максимально повному вживанню у навчанні і вихованні студентів їх інтелектуального і особистісного потенціалу, завдатків, здібностей, інтересів і схильностей.

Це цікаво:

Різноманітність вправ, які використовуються з метою активізації пізнавального процесу на уроці фізкультури
В сучасній теорії фізичного виховання найбільш науково обґрунтовані для практичного застосування виділяють фізичні вправи за такими ознаками. Фізичні вправи за ознакою переважного впливу на прояв і розвиток фізичних якостей: силові, що передбачають подолання опору; швидкісні, що передбачають коротк ...

Ефективна профілізація як перспектива розвитку профільного навчання
Профільне навчання – це засіб диференціації та індивідуалізації навчання, що дає змогу шляхом змін у структурі, змісті та організації освітнього процесу забезпечити повніше врахування інтересів, нахилів і здібностей учнів, створення умов для навчання старшокласників відповідно до їхніх професійних ...

Використання вправ на списування під час опрацювання теми «Службові слова в реченні» у другому класі
Зараз ми запропонуємо низку вправ на списування під час опрацювання теми «Службові слова в реченні». До першої групи можна віднести підготовчі вправи. У підручнику подані такі підготовчі вправи. Проте вчитель не обмежується вправами у підручнику, тому нижче ми подаємо низку вправ, які можуть додатк ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com