Становлення особистості через виховання

Перші спроби розглядати виховання як соціальний феномен зробив Е. Дюркгейм. Виховання за своєю природою є таким: його сутність полягає в соціалізації індивідів, підготовці до життя, до взаємодії у групах, суспільстві. Виховувати дитину – означає проявити до неї «примушення», яке є головною ознакою соціального факту. З розвитком соціології підтвердилася соціальна суть виховання: це процес, який відбувається у формі спілкування та взаємодії між суб’єкт-об’єктами виховання і практично неможливий без їх спільної діяльності. Також це процес, пов’язаний із безперервним порівнянням та оцінюванням суб’єкт-об’єктів виховання один одного стосовно відповідності нормам та вимогам суспільства, ступеня засвоєння суспільних цінностей. Виховання як соціальна система має структуру, що містить такі об’єкти: люди, «об’єкт-суб’єкти» виховання, соціальні інститути виховання, культура та «окультурене» природне середовище і напрямки виховання. Це система, яка взаємодіє з іншими соціальними системами: виробничо-економічною, політичною, соціальною, духовною.

Соціальне виховання пов’язане із освітою, навчанням, самоосвітою людини.

Першочерговим завданням соціального педагога є індивідуальна допомога особистості у кризовій ситуації: організація захисту прав на гідне життя в суспільстві та професійне самовизначення; організація охорони її здоров’я, діяльності, допомога у прийнятті самостійних рішень в організації своєї діяльності.

Важлива роль у соціальному розвитку людини належить самовихованню, що означає фізичне, духовне, моральне, соціальне і творче вдосконалення, а саме: розуміння проблем, що заважають людині в житті; бажання зробити вибір на шляху переборення проблем; перевірити свої сили, досягти в цьому своєї мети; періодично оцінювати досягнуте та виправляти помилки; чітко контролювати свої стосунки з оточуючими. Соціальний педагог повинен вміти спонукати потребу в самовихованні, сприяти виникненню уміння аналізувати і реально оцінювати свої якості та вчинки, організовувати свій час.

У практиці соціального педагога використовуються насамперед психолого-педагогічні методи, які базуються на гуманістичних підходах до виховання: повага до особистості людини, незалежно від віку, соціального статусу в суспільстві – не дресирувати, не програмувати, не нав’язувати готове рішення, а стимулювати власну роботу людини щодо особистого росту.

Гуманістична терапія (К. Роджерс) пропонує терапевту, педагогу, соціальному працівнику дотримуватись:

- позитивного ставлення до об’єкту терапії;

- бачити світ очима об’єкта (виявити симпатію);

- утримуватися від інтерпретації того, що повідомляє об’єкт терапії, а також від підказки щодо вирішення його проблем.

Соціальний педагог у межах гуманістичної психології та педагогіки повинен більш виправдано застосовувати авторитарні методи психолог-педагогічного впливу.

Дамо характеристику окремим методам.

Інформація – вихідний метод переконання, важливий під час проведення профілактичних заходів. Використовуються такі форми інформації: розповідь, лекція, бесіда, інструкція, наочний показ. Стимулювати інтерес до інформації слід логічністю, доказовістю, простотою, доступністю, виразністю.

Дискусія – корекційний метод переконання, що забезпечує обмін думками, сприяє підтримці та розвитку моральних, етичних уявлень, формує самокритичність, готовність до діалогу.

Це цікаво:

Методика використання наочних засобів навчання на уроках у початкових класах
На основі аналізу психолого-педагогічної та методичної літератури, а також власних спостережень за навчально-виховним процесом у початковій школі нами виявлено, що використання наочності на уроках перебуває на неналежному рівні, що негативно впливає на рівень навчальних досягнень школярів. З метою ...

Обґрунтування ефективних шляхів і засобів формування дитячої творчості на уроках трудового навчання в початкових класах
Творчість – явище складне, комплексно-обумовлене багатьма соціально-педагогічними й психофізіологічними передумовами. Вчити творчості – це, насамперед, учити творчому відношенню до праці. Праця – саме головне джерело формування пізнавальної діяльності, без чого немає й творчої особистості. Розвитку ...

Методи та засоби активізації пізнавальної діяльності школярів
У дидактиці під методом навчання (метод з грецької — шлях дослідження, спосіб пізнання) розуміється спосіб навчальної роботи вчителя і організації навчально-пізнавальної діяльності учнів з розв'язування різних дидактичних завдань. Методи класифікуються за джерелом набуття знань (словесні, наочні, п ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com