Виховання патріотизму на прикладах звичаїв козацтва

Педагогіка і виховання » Виховання патріотизму на прикладах звичаїв козацтва

Сторінка 3

Хрещення на Південному Уралі за традицією ознаменовувалося хресним ходом на ріку, де робилася під ополонкою «йордань» (прикраса). Особливі торжества відбувалися на масляницю. Цілий тиждень розспівувалися народні пісні, козаки ходили, друг до друга в гості на млинці. Організовувалися показові перегони й стрілянини. Підготовка до них ішла протягом місяця. Молоді люди днями не виходили зі стаєнь, піклуючись про своїх скакунів, У святкові дні хлопчики також улаштовували перегони наперегони. У кожному будинку салютували з рушниць і пістолетів. Діти стріляли з маленьких гармат, якщо не було в когось такої іграшки, дорослі виготовляли їм саморобний вогнепальний пристрій із трубчастих костей тварин.

Веселощами на Масленій були охоплені всі. Віра при цьому практично не мало значення. Найважливіше - кожний почував себе членом єдиної козачої родини. Більше численні й тривалі звеселяння влаштовувалися на Великдень - саме яскраве свято весняного циклу. Великодні торжества починалися з вербної неділі. Цей день присвячувався дітям. У станицях, містах, слободах організовувалися ярмарки з різними поданнями (учені ведмеді, блазні, купальні подання). Дітям купували обновки й подарунки з побажаннями (зі значенням). Дітей шльопали по особі пучками квітучої верби, присуджуючи: «Верба через море, дай верба здоров'я! Верба, хльост, бий до сліз, не я б'ю, верба б'є. Бери лозинку, виганяй скотинку!». Ця процедура по народному повір'ю мала цілющу силу - пилок, потрапляючи на слизувату оболонку очей і носа, викликала чхання й появу зліз. Організм дитини різко підбадьорювався.

У великодніх готуваннях брали участь всі жителі станиць. Особлива увага приділялася обрядовій їжі - паскам, сирній пасці й «писанкам» - красиво розписаним натурального або зробленим із цукру яйцям, найдавніші елементи весняної слов'янської обрядовості проглядаються в численних іграх з фарбованими яйцями домашнього птаха - в «носочки», «у котушки», в «ковзанки». У кожній станиці під час Великодня обов'язково влаштовували гойдалка, грали в пальники, водили хороводи. Відзначалася в козаків і Трійця. Відзначаючи це свято, як православний, ушановували рослинність, що розпустилася, щоб забезпечити її ріст і плодоносіння. Для цього обов'язково в суботу під Трійцю косили траву (в основному чебрець) і розстеляли її в курені. На Трійцю дівчини надягали вінки, сплетені із трав і квітів, гуляли в них, а потім кидали в ріку з метою, визначити в яку сторону має бути вийти заміж.

Трійця супроводжувалася іншими гаданнями про нареченого, піснями зі шлюбними молитвами, що дуже характерно для козачої весняної обрядовості. Шлюбні мотиви звучали й на святі Івана Купало. Дівчини плели вінки, співали пісні, стрибали через вогонь, шукали квіти папороті. Священнослужителі в цей день святили воду в колодязях, а присутні обливали один одного водою. У цей день обов'язково збирали лікарські трави.

До осінніх свят присвячені окремі звичаї, пов'язані із закінченням циклу посівних робіт і збиранням урожаю. До повного дозрівання лісових плодів заборонялося ходити в ліс. І тільки в призначений день із піснями все разом ішли в ліс для заготівлі плодів, ягід, меду.

Як суспільне свято, на Уралі відзначався день Покрова Пресвятої Богородиці. У цей день улаштовували перегони, змагання й обов'язково організовували поминальний обід з випивкою й піснею на згадку про всіх загиблих козаків. До свята Покрова Пресвятої Богородиці козаки управлялися з усіма польовими роботами. Після чого звичайно починали грати весілля. Весілля посідали перше місце в побутовій обрядовості козаків. З XIX століття весільний ритуал перетворилося в струнку систему, що включила в себе елементи спільнослов'янського весілля в сполученні з місцевими обрядами. Весільний ритуал поєднував безліч компонентів - ритуальних дій символічного, магічного й ігрового характеру; елементів матеріальної культури (одяг, головні убори, весільні візки, прикраси жител); словесного й музичного фольклору. Заручини одне з дій весільного циклу. Вони проходила в кілька етапів. Спочатку проходили оглядини. У будинку нареченої наречений і його батьки знайомили - «оглядали» наречену. Якщо наречена сподобалася, до неї через кілька днів засилали сватів. Обряд засилання сватів мав велике значення у всіх заручинах - на ньому врочисто й офіційно домовлялися про умови шлюбу У цей же вечір, як символ успішного закінчення переговорів, майбутніх нареченого й наречену зводили (підводили друг до друга) посередині світлиці (зводи). Із цього моменту вони ставали нареченим і нареченою. До вінчання йшла активна підготовка до весілля. У будинку нареченої збиралися подружки й готовили додане до весілля. За кілька днів до весілля додане переносилося в будинок нареченого. Все додане: перину, подушки, великі речі, прикрашені штучними квітами й червоними стрічками гості брали в руки й несли по вулицях з метою показати додане як можна більшому числу кітелів станиці. Демонстрація доданого супроводжувалася піснями й примовками. Після переносу доданого до нареченого хлопець і дівчина одержували в будинку нареченої офіційна згода на створення родини. Із цього часу в будинку нареченої збиралася молодь на вечори, де прославляли майбутнього чоловіка й жінки. У день вінчання наречений із загоном близьких друзів (верхи на конях) і родичами в бричках (у візках) «викуповував» у молодшої сестри або брата нареченої її косу в червоному (біля ікони) куту хати й віз майбутню дружину в церкву. Після церкви молоду дружину везли в будинок молодого чоловіка, де за традицією повивали жіночим головним убором. Як правило, цей обряд робили свахи з боку обох молодят. Під час обряду подруги нареченої тримали шаль, за його свахи розчісували одну дівочу косу на дві жіночі коси. Існувало повір'я, чия сваха швидше заплете косу, той із чоловіка й жінки й буде очолювати в родині. Обидві коси закріплювалися на потилиці, на них надівався ковпак. Ковпак дарувала майбутній невістці свекруха. Після цього обряду повивання починався весільний бенкет. Традиційно на бенкеті були, поздоровлення, звучали тости, підносили подарунки. На весіллі сама шановна людина вимовляла привітальний тост. Наступного дня після вінчання веселощі тривали. Обов'язково були гості, одягнені ведмедем, козлом, циганом. Вони на всьому шляху величали молодих і пригощали всіх зустрічних. Весілля закінчувалося ввечері в будинку нареченого кликаним обідом. За традицією, всіх рідних і знайомих, хто не був на весіллі, молоді повинні були відвідати вдома.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Це цікаво:

Інтелектуально-професійні вміння та методика їх формування
Якість підготовки випускників вищих навчальних закладів, де критерієм виступає професійна компетентність. Сутність концептуальних вимог до професійної компетентності зводиться до розширення знань, умінь і навичок, необхідних безпосередньо для підвищення продуктивності праці, у сфері життєдіяльності ...

Освітні, виховні й розвивальні завдання навчання математики в початкових класах
У системі навчальних предметів початкової школи завдання і зміст вивчення математики є порівняно найбільш стабільними, проте і вони з часом зазнають деяких змін. Тому питання освітніх, виховних і розвивальних завдань навчання математики в початкових класах розкриємо з урахуванням сучасної концепції ...

Способи реалізації технології розвивального навчання
Для реалізації технології розвивального навчання учителю необхідно не лише адаптувати її до конкретної навчальної ситуації, а й забезпечити принципово інший тип взаємодії з учнями. Можливості і характер взаємодії учителя й учнів, тобто їх участі у розв'язанні навчального завдання, обумовлюються йог ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com