Особливості впровадження інновацій в українській освіті

Педагогіка і виховання » Особливості впровадження інновацій в українській освіті

Сторінка 1

В статті аналізується потреба та перебіг впровадження інновацій (інноваційного розвитку) в систему вітчизняної освіти; здійснюється порівняння можливостей приватних та державних закладів освіти; обґрунтовуються першочергові завдання інноваційного розвитку освіти.

Розвиток вітчизняної освіти здійснюється за нормативами європейських домовленостей, продиктованих викликами сучасної епохи. Його характеризують висока динамічність і суперечливість, поєднання традицій та інновацій, запозичення досвіду розвинених країн Європи і світу й з опорою на власний досвід, особливо, накопичений в останнє двадцятиріччя. Сучасна освіта докорінно відрізняється від освіти індустріальної епохи. Як зазначає В.Андрущенко, «в сучасних умовах активно формується нова парадигма освіти, в якій на перший план висувається завдання не просто дати студенту певну суму знань, навичок, а розвинути у нього творчі здібності, мобільність, навчити його оперативно добувати і використовувати інформацію, тобто повноцінно жити і працювати в умовах інформаційного суспільства».

У цьому контексті додаткові можливості розвитку освіти вчені пов’зують з появою такого нового сегменту освіти, як «освіта приватна». В. Андрущенко, зокрема, звертає увагу, що приватні заклади освіти в Україні виявились більш придатними для інноваційного розвитку, що пояснюється наступними причинами: по-перше, вони не сковані попереднім досвідом, традиціями, які тяжіють над державними закладами освіти з великою історією; по-друге, внаслідок залежності від ринку праці вони змушені оперативно вносити зміни у підготовку фахівців; по-третє, конкуренція з державними навчальними закладами змушує їх постійно бути у пошуку нового, ефективного, що привернуло б до них увагу бажаючих здобути освіту. До цього ж спонукає і такий чинник, як пряма матеріальна залежність від застосування найбільш економічно вигідних форм, методів і засобів навчання та виховання; нарешті, не останню роль відіграє кадрова політика лідерів приватної освіти, спрямована на зосередження у своїх закладах найбільш обдарованих педагогів». Зрозуміло, ці переваги можуть бути реалізовані лише за умовою легітимної діяльності закладів освіти недержавної форми власності. Не секрет, велика кількість таких закладів орієнтовані не на освіту, а на «вимивання коштів». Про якість освітніх послуг у них можна говорити лише умовно.

Поява приватних закладів освіти, в свою чергу, підштовхує до інноваційного розвитку державні заклади. В країні створються своєрідна конкуренція, в основі якої лежать якість освіти та її інноваційний розвиток у відповідності до вимог ринку праці та гармонійного розвитку особистості. В той же час реалізація інноваційних процесів у державній системі вищої освіти стикається з низкою труднощів. По-перше, це відсутність належного фінансування. По-друге, недостатня компетентність органів управління. І, по-третє, консерватизм викладачів і співробітників вищих навчальних закладів.

Українські дослідники свідомі того факту, що стратегічним завданням державної освітньої політики має бути конкурентний вихід української освіти на світовий ринок інтелектуальних освітніх послуг. «Саме ця продукція духовного виробництва, – пише М.Козловець, – найбільшою мірою відповідає нинішнім і майбутнім глобальним змінам та забезпечуватиме провідні позиції країни в міжнародному співтоваристві» . Нажаль, в останні роки іноземні громадяни не дуже представлені в українських університетах, незважаючи навіть на порівняно невелику вартість навчання. Так, за даними офіційної статистики у 2010 році в українських ВНЗах навчалося приблизно 45 тисяч іноземних студентів. Це переважно громадяни В’єтнаму, Йорданії, Ірану, Індії, Китаю, Лівану, Марокко, Сирії, Туркменістану та інших країн, що розвиваються. Але у переліку країн, з яких до нас їдуть здобувати вищу освіту, ми не знайдемо тих, хто приїхав на навчання з країн Європи чи інших високо розвинутих країн. На жаль, українські ВНЗ, які забезпечували достатньо високий рівень підготовки в радянський період, втрачають свій міжнародний авторитет. Тому до нас їдуть студенти з бідних країн, багато з них часто мають переважно суто комерційні (можливість займатися в Україні торгівлею), а не освітні цілі. Нажаль, такому стану речей сприяє і високий рівень корупції у вітчизняній вищій школі. інноваційний вітчизняний освіта

Іншою перепоною на інноваційному шляху розвитку української освіти є недостатня мобільність вітчизняних викладачів та студентів, тобто незначна кількість тих, хто пройшов стажування чи наукове відрядження за кордоном і повернувся в Україну. Дуже значна кількість таких спеціалістів залишається в країнах, де науці та освіті приділяється гідне місце в суспільстві. Зазвичай, таке явище переманювання вже підготовлених спеціалістів називається – «відтік мізків».

Останні десятиліття Україна стала забезпечувати високорозвинені країни не тільки сировинними ресурсами та «інвестувати» незаконно вивезеними валютних капіталами, а й науково-технічними кадрами. Відтік учених («відтік мізків») з України набув просто загрозливих масштабів. Щороку країну покидає приблизно 6 тисяч наукових працівників, 3-5 тисяч програмістів та спеціалістів з комп’ютерних технологій, а на пошуки роботи від’їжджають до 100 тисяч фахівців з вищою освітою . Дуже багато випускників українських ВНЗ, які пройшли стажування в Європі чи США, залишаються там для продовження науково-навчальної діяльності. Керівництво НАН України та Міністерства освіти щороку визнають прикрі кадрові втрати, і визнають, що виходом з цієї ситуації є створення в країні сприятливих умов для реалізації творчого потенціалу молодих вчених. Але ситуація залишається критичною – Українська наука та освіта втрачають кращі кадри, які могли б значно прискорити інноваційний розвиток вітчизняної науки та освіти.

Страницы: 1 2 3 4

Це цікаво:

Психологічні особливості навчання дітей з шести років
Надійна основа успішної організації навчання і виховання - врахування психофізіологічних особливостей і закономірностей розвитку учнів. В ефективному навчально-виховному процесі засвоєння дитиною знань, умінь і навичок здійснюється в єдності із всебічним розвитком її особистості. Обстоюючи це важли ...

Проблема художньо-естетичного виховання у філософській та педагогічній науці
Сутність виховання полягає у впливі на розвиток особистості. Естетичне відношення як людський спосіб життєдіяльності повністю, в усьому своєму об'ємі є предметом художнього виховання. Виховання виявляє природні здібності людини, створює умови для їх реалізації і, спираючись на них, формує систему з ...

Роль мотивації учнів у початковому навчанні
Мотив є формою прояву потреби людини (мотив фр. - спонукальна причина, привід до дії). Це - спонукання до діяльності, відповідь на те, заради чого вона відбувається (див. схему, додаток А). Мотиви спрямовують, організовують пізнання, надають йому особистісного значення. Мотиви, які безпосередньо не ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com