Особливості впровадження інновацій в українській освіті

Педагогіка і виховання » Особливості впровадження інновацій в українській освіті

Сторінка 2

М.Козловець зазначає, що вирішити цю проблему вкрай важко без формування національної ідентичності та патріотизму у молоді. Він наводить у приклад Казахстан, у державному бюджеті якого є стаття, згідно якої щороку молоді казахи відправляються на навчання у найкращі університети світу. Навчатись за кордон їдуть десятки тисяч казахів, і всі вони повертаються на батьківщину і займають провідні позиції в економіці, політиці та освіті. Але якщо припустити, що сучасна українська держава надасть обдарованим молодим людям (причому не одиницям, а тисячам студентам) фінансово-організаційну можливість навчання за кордоном, варто задатись питанням – чи всі вони повернуться? Тож М.Козловець зазначає, що всі кошти на закордонну освіту можуть виявитися прямими втратами, якщо і надалі існуватиме брак національної ідентичності та патріотизму у молоді. Також потрібно додати, що і рівень заробітної плати у вітчизняній бюджетній сфері не дуже надихає спеціалістів із дипломами престижних іноземних університетів. До того ж, в Україні абсолютно не відпрацьована система державних грантів (яка, до речі вже розбудована у сусідній Росії), позик на отримання освіти, немає впливових благодійних фондів, які підтримують освіту та науку.

Анти-інноваційні бар’єри в освіті – явище не суто українське, а універсальне, тож потребує систематичного узагальнення.

Значного резонансу набули дослідження Е.Роджерсом ставлення до інновацій, згідно з, люди поділяються на такі групи (з приблизним відсотком до загальної кількості): новатори – індивіди, які схильні до нового і постійно шукають нове в повсякденній практиці; вони гарно орієнтуються в нововведеннях, схильні до ризику, роблять свій вибір на основі проектування результату (2,5 %); ранні реалізатори – ті наслідують новаторів, їхні досягнення, але без ризику, обережно відбирають нововведення; ретельно підраховують можливості запропонованих нововведень (13,5 %); більшість, яка освоює вже випробовані практикою новаторів та ранніх реалізаторів інновації, тримає значну дистанцію від ознайомлення з результатами нововведень до прийняття власного рішення; характеризується високим ступенем свободи вибору; орієнтується на різні варіанти дій (34 %); «пізня більшість», що вирізняється скептичним ставленням до нововведень як таких, погоджується на них лише під сильним тиском середовища; обмежена у виборі, оскільки орієнтована лише на ті нововведення, які стали загальновизнаними у професійному середовищі; формально відтворюють запроваджені іншими нововведення(34 %); ті, хто не визначився, вирізняються жорсткою орієнтацією на традиційні цінності та досвід попередників, мають обмежене комунікативне поле, не визнають авторитету новаторів; запроваджують нововведення лише тоді, коли останнє стає змістовною та організаційною нормою (16 %). На думку Е. Роджерса, спротив інноваціям зумовлений включенням механізмів психологічного захисту.

І.Дичківська також дослідила анти-інноваційні бар’єри – зовнішні та внутрішні завади, які перешкоджають впровадженню нововведень в освітній сфері. До зовнішніх бар’єрів вона відносить соціальні, організаційні, методичні, до внутрішніх – психологічні, які приховують глибинні особистісно-професійні проблеми.

Тому впровадження освітніх інновацій потребує всебічних прикладних досліджень та теоретичних обґрунтувань проблем імплементації нових форм, підходів, технологій у контекст досить консервативного та орієнтованого на збереження традиції механізму освіти, які неможливо і непотрібно руйнувати. В той же час ігнорування інновацій робить освітні інституції анахронічними та маргінальними в сучасних умовах, замість раціонального формування майбутнього такі навчальні заклади орієнтують у минуле (якщо не сказати – у відсталість). Тільки освітні інновації та їх активне впровадження гарантують освіті як соціальному інституту адекватні реагувати на виклики сучасності і стати одним із визначальних чинників розвитку інформаційного суспільства в Україні.

Але не варто забувати про фундаментальний парадокс сучасної освіти, на який звертає увагу російський вчений К. Пігров: інститут освіти, який є за своєю сутністю консервативним та традиційним, неминуче вступає в суперечність з тенденцією інновації, яка постійно заперечує цінності минулого як «застарілого». Таким чином сучасна освіта є сутнісно-суперечливою та конфліктогенною стосовно освітніх інновацій.

Цю проблему осмислював також Дж.Даніел, який закликав з обережністю ставитись до суто утилітаристських підходів стосовно освіти. «Модерністи вважають, – писав він, – що знання важливе саме по собі через його походження, тобто застосування розуму й науки. Для постмодерністів єдиною цінністю знання є його функціональність». Якщо ми забудемо визначальні, «традиційні» цінності освіти, функціоналізація освіти може з часом призвести до її занепаду. Тому цей теоретик закликає до збереження ціннісного ядра освіти, яке не повинно постраждати від жодних нововведень: «Я вірю в академічну догму, що знання є важливим чинником, і ціную академічний спосіб мислення, який його супроводжує».

Страницы: 1 2 3 4

Це цікаво:

Підготовка фахівців зі спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність»
На початку 2000–х років І.І. Морозюк, аналізуючи реальну ситуацію, що склалася у зв’язку із упровадженням спеціалізації підготовки фахівців зі спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність» у вищих навчальних закладах України вказала на низку назрілих проблем, які вимагали негайного в ...

Аналіз методичної системи навчання інформатики в середній загальноосвітній школі
Створення та розвиток методичної системи навчання інформатики відіграє ключову роль у становленні шкільного курсу інформатики. Тому актуальним є аналіз компонентів методичної системи, виявлення найвужчих місць і проблем, без розв'язання яких неможливий її подальший розвиток. Сьогодні можна виділити ...

Позичковий і акціонерний капітал
2 години практичних занять можна відвести на проведення контролю знань з теми, щоб дізнатися ступінь засвоєння матеріалу та підготовки до розв’язання кейсу, та 2 години – на проведення заняття із застосуванням методу Case Studies. По даній темі можна використати кейс, проблемою якого стане «Яке акц ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com