Рішенням царського уряду недільні школи були офіційно закриті, оскільки, починаючи з другої половини ХІХ ст. в Україні різко загострились класові суперечності і політика самодержавства в галузі освіти була класово ворожою трудящим, «не загинула їх чудова благотворна діяльність». У своєму педагогічному щоденнику Алчевська згадувала: «Я дуже добре пам’ятаю те горе, той смуток, з яким ми змушені були оголосити дітям про закриття школи, і пам’ятаю відчай та плач дітей…».
За більш ніж піввікове існування Харківської школи на її шляху, як і на шляху інших недільних шкіл, поставало безліч всіляких перешкод. І слабкі духом і вірою залишали їх. Х.Д. Алчевська на все життя зберегла вірність мрії своєю юності. І мрія ця – навчання трудового народу. Проте здійснилася вона не відразу. У перші дні переїзду з Курська до Харкова у культурному місті… я вся полум’яніла бажанням поринути в громадську діяльність і зробити в житті щось таке велике, хороше».
У цій нелегальній недільній школі, розповідає Х.Д. Алчевська у щоденнику, навчалося 50 учениць, вчилися групами по 10–20 чоловік, відповідно до обставин і умов квартири. Викладала у школі Алчевська крадучись. Її переслідували, залякували, примушували час від часу припиняти заняття, але школа продовжувала існувати в підпіллі. Все життя Алчевська не могла примиритися з самодержавним гнітом, – вона не була лібералом: «Я ніколи не була в ролі жандарма і ніколи не буду… Я думала: невже суспільна діяльність можлива лише з компромісами і з підлотами?. Учнівська молодь нагороджена вовчим білетом під назвою: «Інструкція для народних шкіл». Де ж почерпнути їм сили – цим жалюгідним народним школам, якщо все, що чесне, розумне, правдиве, відгороджене від них китайською стіною!».
Недільна школа Алчевської мала з самого початку демократичне спрямування.
Одним із перших недільну школу Алчевської відвідав восени 1870 р. і восени 1871 р. видатний педагог-методист М.О. Корф. Зіставляючи дані цих відвідувань, М.О. Корф зауважив: «Харківська недільна школа зробила великий крок уперед: із школи грамотності перетворилася у повну елементарну школу, яку варто відвідати кожному, бачити на ділі застосування кращих методів навчання з усіх предметів елементарного курсу». А через 10 років М.О. Корф писав, що Харківська недільна школа, десятирічному досвіду якої Україна зобов’язана за розробку питань організації недільних шкіл, і за розробку програм, «безумовно заслуговує в багатьох відношеннях називатися зразковою».
Харківська жіноча недільна школа була не лише зразковим навчальним закладом нового типу, а й своєрідним громадським методичним і об’єднуючим центром недільних шкіл всієї України, який відіграв велику роль в їх розвитку і поширенні, у становленні майбутньої системи освіти дорослих. Це яскраво підтверджують документи зв’язків Харківської недільної школи з навчальними закладами такого типу багатьох губерній Росії, культурних центрів Білорусії, Грузії, Казахстану, Киргизії, ряду зарубіжних країн, зокрема, Франції, Польщі, Німеччини тощо. « Пропаганда – одна з улюблених справ Христини Данилівни, – відзначали її сучасники, – яку вона вміє вести, не шкодуючи ні зусиль, ні часу»…
Наслідуючи кращі традиції недільних шкіл періоду першої революційної ситуації (1859–1861), школа Х.Д. Алчевської розглядала свою діяльність як суспільну. Вона була відкрита для всіх, хто хотів запозичити її досвід, і з вдячністю сприймала поради і зауваження щодо своєї діяльності.
Популяризації Харківської недільної школи служили організовані Х.Д. Алчевською різноманітні виставки, в тому числі і зарубіжні, а також регулярні її публікації, складання анкет, збір різних даних, в тому числі статистичних. Все це сприяло тому, що Харківська недільна школа за виразом самої Алчевської, перетворилась немов би в маленьке « міністерство недільних шкіл». «Та ніхто, звичайно, так не цінить значення школи, як ті нижчі верстви населення, для яких і існує ця школа», – заявив Д. Міллер, один із сучасників Х.Д. Алчевської. Дуже характерним з цього приводу є лист селян з сіл Олексіївки, Михайлівни і хутора Троїцького, де були відкриті недільні школи: « Вельмишановна добродійко Христино Данилівно! Дякуємо, шануємо і вельми вітаємо Вас,… за ваше щире піклування про нас, бідних і темних селян. Завдяки Вашим заходам і піклуванням, в нашому глухому закутку в хмарні і грізні часи, як 1879 р. засвітився і в нас ліхтар народної освіти. Ми учні того ліхтаря, який сяє і світитиме дітям і онукам нашим,…!»
Х.Д. Алчевська одна із перших педагогів звернула увагу на проблему методики навчання дорослих, тобто чому і як повинні навчати у недільних школах?
На її думку, навчання повинно вестись рідною мовою, послідовно, доступно. Навчальний процес повинен відзначатися застосуванням найефективніших прийомів, форм і методів навчання. Оскільки в системі багато уваги приділялось практиці, то у недільній школі використовувались словесні і практичні методи навчання, високо цінувались самостійні судження, висновки, пошуки.
Це цікаво:
Методи розвитку витривалості
Для розвитку витривалості застосовуються різноманітні методи тренування які можна розділити на кілька груп: безперервні та інтервальні, а також контрольний (або змагальний) методи тренування. Кожен з методів має свій особливості і використовується для вдосконалення тих чи інших компонентів витривал ...
Положення про службу охорони праці Харківського машинобудівного коледжу
Положення про службу охорони праці Харківського машинобудівного коледжу розроблено відповідно вимог Закону України «Про охорону праці» та «Типового положення про службу охорони праці» затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 3 серпня 1993р. № 73, зареєстров ...
Педагогічні умови формування вмінь та навичок самостійної роботи учнів
початкової школи
Тепер освіта зорієнтована на індивідуальний розвиток особистості, тому вчитель повинен цілеспрямовано формувати в учнів здібності до самореалізації і саморозвитку, цілеспрямовано формувати і розвивати окремі якості учня, які допоможуть йому "знайти себе" і реалізувати свій потенціал. А пр ...
На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.