Музично-виконавська діяльність вчителя музики в світлі сучасних психолого-педагогічних досліджень

Педагогіка і виховання » Формування вмінь усвідомленої саморегуляції музично-виконавської діяльності у майбутніх вчителів музики » Музично-виконавська діяльність вчителя музики в світлі сучасних психолого-педагогічних досліджень

Сторінка 2

Професійна діяльність є центральною категорією, з якою співвідноситься будь-який предмет дослідження явищ професіоналізації. Саме особливості професійної діяльності, її структура визначають зміст будь-яких психолого-педагогічних моделей та конструктів, які відображають різні аспекти функціонування особистості як суб’єкту діяльності. Проблематика діяльності активно розроблялася в філософсько-методологічному, психологічному та педагогічному аспектах у вітчизняній науці та філософії протягом значної частини ХХ століття («діяльнісний підхід»). Діяльність (зокрема, професійна діяльність) розглядається як «динамічна система взаємодій суб’єкта зі світом, в процесі яких відбувається виникнення та втілення в об’єкті психічного образу і реалізація опосередкованих ним ставлень суб’єкта в предметній дійсності». Основними характеристиками діяльності є предметність та суб’єктність. Предметна детермінація людської діяльності проявляється в її соціальної обумовленості, зв’язку із значеннями, фіксованими в орудіях, схемах дії, поняттях мови, соціальних ролях, цінностях, нормах. Суб’єктність виражається в обумовленості психічного образу минулим досвідом, потребами, установками, емоціями, цілями та мотивами, які визначають спрямованість та селективність діяльності, а також в особистіснім смислі, що надається мотивами різним діям та подіям. Отже, діяльність (зокрема, професійна діяльність) є модусом життєвої активності цілісної особистості, в процесі якої породжуються, актуалізуються та здійснюються особистісні смисли, що забезпечують реалізацію сутнісних інтенцій особистості, її буття як суб’єкту. З іншого боку, процес діяльності здійснює суспільно прийнятий зміст, втілює суспільно відпрацьовані значення, і тим самим реалізує єдність особистості як суб’єкту діяльності із суспільством як об’єктивним джерелом діяльності.

Аналізуючи специфіку виконавської діяльності, необхідно визначитися з її місцем в ряду таких понять, як «естетична діяльність», «художня діяльність», «музична діяльність». Естетична діяльність розглядається як діяльність людини в її загальнолюдській значущості. Універсальною формою естетичної діяльності є творчість за законами краси, ядро якої складає мистецтво. Художня діяльність розглядається як спеціальний вид діяльності, метою та предметом якої є виробництво власне творчого та естетичного як самоцінного; це діяльність, в процесі якої створюється й сприймається твір мистецтва. В ній відбувається творча взаємодія та взаємоспілкування трьох суб’єктів художньої діяльності – автора, виконавця і публіки. На думку Ю.Борева, естетична діяльність ширша художньої, вона історично передує художній, остання виростає з першої. В художній діяльності естетична сягає свого найвищого, ідеального вираження. Поняття “музична діяльність” характеризує специфіку художньої діяльності в галузі музичного мистецтва. А. Сохор у загальній структурі музичної культури суспільства виділяє такі види музичної діяльності, як творчість, виконання, розповсюдження та сприймання музики (за).

Виконавську діяльність музикознавці розглядають як:

повноцінний самостійний вид художньої творчості, рівнозначний діяльності композитора (Г. Коган, Л. Мазель);

вторинну відносно самостійну художню діяльність, специфічною ознакою якої виступає наявність художньої інтерпретації (Є.Гуренко);

діалектичну двоякість – об’єктивізм і суб'єктивізм водночас – продукт та функції виконавця (Н. Корихалова);

творчий процес, здійснюваний на трьох рівнях. Перший з них пов’язаний з проникненням виконавця в зміст окремих мотивів та інтонацій шляхом розкриття семантичного значення; другий – переведення семантичної конкретизації в художнє узагальнення; третій – передбачає завершення перших двох і оформлення певного драматургічного задуму виконання (О. Бодіна) (за).

Суттєвими рисами виконавства є:

вторинний характер;

переведення первинних творів в якісно новий стан реальних звучань чи дій;

спрямованість на аудиторію;

наявність специфічних особливостей у конкретних видах мистецтва, при одночасній підпорядкованості загальним закономірностям (Р. Здобнов – за).

Таким чином, в процесі виконавської діяльності відбувається осягнення твору та втілення задуму в реальне звучання, художнє тлумачення тексту композитора засобами виконавської майстерності. Виконавець виступає як посередник між композитором та слухачем.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Це цікаво:

Погляди педагогів на роль і місце гри у формуванні особистості дитини
Ще з давніх часів психологи і педагоги називали дошкільний вік віком гри. І це не випадково. Майже все, чим займається маленька дитина, вони називають грою. Для дитини гра – це її незалежна діяльність, в якій вона може реалізувати свої бажання та інтереси, не дивлячись на обов’язки та необхідності, ...

Методика використання бесіди
Використання бесіди на уроках тісно пов’язане із специфікою формулювання запитань. Якщо дитина засвоїла зміст, то, відповідаючи на репродуктивно-мнемічні запитання, вона цілеспрямовано відтворює його. На правильність і швидкість відтворення впливають місце, цілісність і час оволодіння знаннями й ум ...

Експериментальне дослідження розвитку мовленнєвої діяльності на уроках читання у початковій школі
Експериментальне дослідження розвитку мовленнєвої діяльності молодших школярів мало теоретико-експериментальний характер і проводилося у три етапи. На першому (теоретичному) етапі (2006-2007 навчальний рік) була визначена галузь і проблема дослідження, вивчалася педагогічна і методична література з ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com