Музично-виконавська діяльність вчителя музики в світлі сучасних психолого-педагогічних досліджень

Педагогіка і виховання » Формування вмінь усвідомленої саморегуляції музично-виконавської діяльності у майбутніх вчителів музики » Музично-виконавська діяльність вчителя музики в світлі сучасних психолого-педагогічних досліджень

Сторінка 8

рівні цілісної діяльності;

рівні окремих актів діяльності;

рівні макрорухів, на якому розглядаються цілісні дії як реалізація програми перетворення предмету діяльності;

рівні мікрорухів, які є елементарними руховими актами, що складають макрорухи.

Конкретизуючи і дещо модифікуючи вказану модель по відношенню до інструментально-виконавської діяльності, можна виділити в ній:

рівень виконавської діяльності в цілому;

рівень діяльності на конкретному актуальному відрізку;

рівень виконавських дій;

рівень виконавських операцій як реалізації окремих навичок, застосування окремих виконавських прийомів в конкретних ситуаціях.

Аналіз операційної складової структури діяльності виводить нас на проблему виконавської техніки. Питанням місця техніки в структурі майстерності виконавця, її співвідношення з художньою стороною виконання, пошуку шляхів та методів розвитку присвячена велика кількість дослідницьких та методичних праць.

Сучасний погляд надає важливе значення як художньо-слуховій, так і моторно-технічній складовим майстерності музиканта у забезпеченні високої якості результату виконавського процесу. За О.Шульпяковим, психофізична єдність виконавського мистецтва виявляється не тільки у вигляді одностороннього підкорення технічних дій художньому задуму, але в більш прихованих зв’язках, а власне в тому, що «реальна обставина, в якій протікає виконавський процес, не тільки не дозволяє, але і в багатьох випадках змушує музиканта прийняти ті, а не інші рішення, що рано чи пізно накладає відбиток на характер його художніх прагнень, а через них і на весь індивідуальний стиль… Не тільки техніка залежить від звукового ідеалу, але і сам ідеал складається в значній мірі під впливом техніки». Як вказує О.Андрейко, в останні роки вималювалась тенденція розглядати гру на музичному інструменті з точки зору цілісних виконавських станів, не протиставляючи при цьому психологічну діяльність моторній, а навпаки – виявляючи й акцентуючи ті внутрішні зв’язки, завдяки яким може бути сформована надійна психофізична основа музично-виконавського апарату. На думку дослідниці, проблема співвідношення, взаємозв’язку «художнього» та «технічного» у виконавській майстерності залишається актуальною і на сучасному етапі розвитку музично-виконавської діяльності .

Отже, виконавські («технічні») вміння та навички є не суто моторними актами, а мають в своїй структурі внутрішній план. В ньому можна виділити наступні складові:

образ-ціль – характеристики результату дії (діяльності);

відображення характеристик умов діяльності (зовнішніх та внутрішніх);

уявлення про склад та послідовність способів виконання дій, діяльності в цілому (програма дій);

контроль та корекція дії в процесі її виконання;

оцінка кінцевого продукту як результату досягнення цілі .

Зміст наведених компонентів фактично відображає контур регуляції, що свідчить про тісний зв'язок, який існує між усіма структурними підсистемами діяльності. Відповідно, регуляційна підсистема забезпечує управління процесом діяльності, його спрямованість на досягнення цілі, відбір засобів та визначення послідовності їх застосування, визначення критеріїв та оцінку досягнення мети. Як вказують В. Моросанова та О.Аронова, регуляторика є суто внутрішньою активністю, в якій використовуються тільки психологічні засобі, що здійснюють процеси планування, моделювання, програмування, оцінки та корекції результатів. Її структурними компонентами є не безпосередньо мотиви, дії, операції, а процеси переробки інформації, які відповідають регуляторним функціям планування, моделювання, програмування, оцінки та корекції діяльності. Саме сформованість регуляторного контуру діяльності визначає високу ефективність використання наявної у суб’єкта інформації, оптимальність використання засобів, що належать суб’єкту, всіх доступних йому ресурсів, їх адекватність вимогам задачі.

Таким чином, здатність суб’єкта здійснювати успішну регуляцію діяльності, що позначається терміном «саморегуляція», є визначальним фактором досягнення ним вищих професійних щаблів. На сьогодні встановлено, що успішність в різних видах діяльності значною мірою визначається сформованістю системи саморегуляції. Особливого значення це набуває по відношенню до напруженої професійної діяльності. Отже, наведене ствердження повною мірою може бути віднесено як до професійної діяльності вчителя музики взагалі, так і до її інструментально-виконавської сторони.

Страницы: 3 4 5 6 7 8 

Це цікаво:

Сутність та особливості графічної навички
Письмо — це „система умовних лінійних (графічних) знаків для передавання тих чи інших елементів мови”. Сама „мова є знаковою системою відносно дійсності, а письмо — це знакова система відносно звукової мови (отже, письмо — це знаки знаків)”. Мова і письмо з'явилися не водночас. Звукова мова виникла ...

Сутність, мета і принципи організації профільного навчання
Профільне навчання – вид диференційованого навчання, який передбачає врахування освітніх потреб, нахилів і здібностей учнів і створення умов для навчання старшокласників відповідно до їхнього професійного самовизначення, що забезпечується за рахунок змін у цілях, змісті, структурі та організації на ...

Основні причини, що приводять до виховання педагогічної занедбаності учнів
У педагогічних працях розглянуто широкий спектр проблем, пов'язаних з вихованням підростаючого покоління. Зокрема, це проблема родинного виховання дітей та підлітків, оскільки «сім'я . - це первинний осередок багатогранних, людських відносин - господарських, моральних, духовно-психологічних, естети ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com