Зміст, структура, засоби та уміння усвідомленої саморегуляції музично-виконавської діяльності

Педагогіка і виховання » Формування вмінь усвідомленої саморегуляції музично-виконавської діяльності у майбутніх вчителів музики » Зміст, структура, засоби та уміння усвідомленої саморегуляції музично-виконавської діяльності

Сторінка 11

Разом з тим, наявність повноцінної емоційної складової, особистісне переживання змісту твору виступає провідною характеристикою саме концептуального виконавського образу, його найбільш глибоким рівнем. Присутність у творі сторін, що сприйняті виконавцем як такі, що є близькими його індивідуальності, полегшує розгортання виконавської діяльності, виявляється її внутрішнім мотивом. Важливою є також слухова складова, що фактично визначає конкретний звуковий результат, до якого прагне виконавець. Її якість, а саме яскравість, багатство, повнота, темброва визначеність, стійкість, керованість, визначаються індивідуальними особливостями внутрішніх слухових уявлень музиканта. Необхідною є й моторна та кінестетична, тілесно-чуттєва, складова, яка є специфічною для різних видів виконавської діяльності. Тілесність взагалі лежить в основі музикальності, тілесні та рухові відчуття створюють фундамент для розвитку та реалізації слухової, ритмічної, психомоторної функцій в музичній діяльності. Втім, дослідження специфіки виконавських уявлень, які включені у чуттєву тканину узагальненого виконавського образу, практично відсутні. Нами розроблялася проблематика вокально-слухових уявлень, які теж є виконавськими, і визначальною їх характеристикою саме як вокально-слухових ми вважаємо полісенсорність з великою питомою вагою у структурі образу тілесних відчуттів, в першу чергу від зон вокально-тілесної схеми. Відповідно, будь-які інструментально-виконавські уявлення обов’язково включають до себе специфічні для даного виду виконавської діяльності тілесно-рухові відчуття. Зокрема, на обов’язкову наявність в структурі піаністичного образу елементів рухових уявлень, навіть у випадку чистого мисленнєвого програвання, вказував А. Вицинський .

Образ потрібного психофізіологічного функціонування виступає як важливий засіб ефективного психорегулюючого впливу. Створення образу, який виступає опосередкуючою ланкою в процесі трансформації (оптимізації) внутрішнього стану людини, є необхідною стороною багатьох сучасних методик психорегуляції. По відношенню до виконавської діяльності також існує певний досвід їх застосування (уявлення себе видатним виконавцем, моделювання в уяві ситуації концертного виступу з переживанням потрібного емоційного стану, методики релаксації, психорегулюючого тренування та ін.). В основному цей досвід стосується ситуацій підготовки до концертного виступу та його реалізації, коли великого значення набуває здатність виконавця входити в потрібний оптимальний психофізіологічний (концертний) стан та підтримувати його весь час, який триває виступ (або принаймні певний час на початку виступу, коли відмічається значна плинність станів, можлива втрата потрібного настрою). Необхідною умовою управління станами є здатність усвідомлювати їх реальний перебіг, усвідомлювати особливості актуально розгорнутого стану. В структурі образу потрібного/реального психофізіологічного стану переважають характеристики тілесно-почуттєвої сфери, хоча наявними можуть (і повинні) бути образні елементи інших модальностей, зокрема, слухової, зорової, дотикової, кінестетичної. Початкова опора при створенні регулюючого образу може відводитися домінуючому сенсорному каналові (наприклад, зоровому), але подальша робота з таким образом передбачає його збагачення за рахунок відчуттів (уявлень) іншої сенсорної віднесеності.

Отже, будь-який образ, що є включеним до процесів саморегуляції виконавської діяльності, створюється в результаті сумісного системного функціонування всіх психічних процесів виконавця, задіє всі його сенсорні канали. Відповідно, необхідною умовою забезпечення ефективності регулятивного процесу є розвиток всіх психічних процесів (уваги, мислення, уяви, перцепції, пам’яті, емоцій, волі), що забезпечують створення, перетворення, функціонування образу в системі саморегуляції виконавської діяльності, а також якісні особливості та перебіг власно регулятивних процесів, їх операційного забезпечення.

Конкретні дії та операції, якими забезпечується процес ефективної регуляції відповідного об’єкту, обраного суб’єктом у внутрішньому просторі своєї активності, ми визначаємо як вміння усвідомленої саморегуляції.

Для визначення складу вмінь усвідомленої саморегуляції виконавської діяльності, необхідних для забезпечення її успішного здійснення, розглянемо таку суттєву особливість саморегуляції, як її часова репрезентація у внутрішньому світі особистості. Ми бачимо, що саморегуляція є зв’язуванням теперішнього та майбутнього, реального та ідеального. Це відображається як у її структурному складі, так і в особливостях регулюючих образів. Зокрема, оглянувши роль та специфіку образів в процесах регуляції виконавській діяльності, помічаєш цікаву обставину: три модуси регулюючого образу – концептуальний образ, образ-ціль та оперативний образ реального виконання/стану суб’єкта в системі виконавської діяльності можна співвіднести із часовими модальностями, а саме: концептуальний образ, образ еталону/ідеалу – із майбутнім, перцепт – із теперішнім. Ціль зазвичай пов’язують із майбутнім, але, на наш погляд, вона скоріш займає проміжне положення, оскільки, будучи спрямованою в майбутнє, все ж пов’язує його із теперішнім, визначається зі врахуванням наявних можливостей та ресурсів суб’єкта (Таблиця 1. 2.). Минуле також присутнє в цій картині як джерело досвіду особистості, що визначає якісні та змістовні особливості вказаних регулювальних образів, рівень володіння необхідними навичками. Отже, в процесі саморегуляції відбувається інтеграція часових модальностей в просторі художнього, музично-виконавського діяння суб’єкту.

Страницы: 6 7 8 9 10 11 12 13

Це цікаво:

Структура та форми організації процесу навчання
Навчання наряду із грою та працею розглядається як один із найважливіших видів діяльності людини. У широкому значенні навчання – це процес засвоєння історичного досвіду людства. В більш вузькому – двобічний процес, взаємодія між тим, хто навчає, та тим, хто навчається. Це своєрідний процес керуванн ...

Зміст формування соціокультурної компетенції учнів середніх класів
Положення про необхідність вивчення ІМ у нерозривному зв'язку з культурою народу – носіями даної мови вже давно сприймається у методиці ІМ як аксіома. Використання країнознавчої інформації у процесі навчання забезпечує підвищення пізнавальної активності учнів, сприяє розвитку їхніх комунікативних н ...

Виховання як провідний фактор розвитку і формування особистості
Виховання в розвитку і формування особистості людини виконує такі функції: - організовує діяльність, в якій розвивається і формується особистість; - підбирає зміст для розвитку і формування особистості; - усуває впливи, які можуть негативно позначитись на розвитку і формуванні особистості; - ізолює ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com