Зміст, структура, засоби та уміння усвідомленої саморегуляції музично-виконавської діяльності

Педагогіка і виховання » Формування вмінь усвідомленої саморегуляції музично-виконавської діяльності у майбутніх вчителів музики » Зміст, структура, засоби та уміння усвідомленої саморегуляції музично-виконавської діяльності

Сторінка 3

Прикладом такого підходу є концепція психічної саморегуляції довільної активності людини, яка розроблена О. Конопкіним і його учнями та розкриває феномен, структуру і функції процесів усвідомленого регулювання. Вказана концепція розроблялася у 80-90 роки в рамках структурно-функціонального підходу, на основі якого робились спроби опису загальних закономірностей регуляції діяльності. Основою цієї концепції є уявлення про системний характер усвідомленої саморегуляції довільної активності, що дозволяє реалізуватися суб’єктній цілісності. У результаті проведення багатьох експериментальних досліджень та їх узагальнення О. Конопкін висловлює думку про те, що для діяльності людини свідоме регулювання є вищим рівнем системи її регуляції. Усвідомлену саморегуляцію автор розглядає як системно-організований психічний процес з ініціації, побудови, підтримування, управління різними видами й формами довільної активності, спрямованої на досягнення прийнятих людиною цілей. Запропонована в його дослідженнях модель функціональної структури психічної регуляції дозволяє здійснювати оптимальну побудову процесу саморегуляції в цілому і, таким чином, використовувати її різноманітні форми. Процес саморегуляції вчений розглядає як систему функціональних ланок, які забезпечують створення і динамічне існування у свідомості людини цілісної моделі її діяльності. За О. Конопкіним, процес саморегуляції існує в єдності всіх ланок. Найважливішими функціональними ланками є: мета, що прийнята суб’єктом; модель значимих умов; програма дій; суб’єктивні критерії досягнення цілі; контроль і оцінка реальних результатів; корекція системи саморегулювання. Вказана модель є універсальною в тому відношенні, що містить компоненти, необхідні та достатні для управління досягненням цілі, без залежності від задіяних психічних ресурсів та засобів, і може бути використаною при аналізі будь-яких видів діяльності.

У контексті питань формування педагогічної техніки та майстерності майбутніх фахівців здатність особистості до саморегуляції в педагогічній діяльності активно досліджували вітчизняні науковці (Ю. Барабаш, Є. Барбіна, І.Зязюн, Л. Крамущенко, І. Кривонос, Р. Позінкевич, Г. Сагач, О.Самещенко, В.Семиченко та ін.). У дослідженнях цих авторів стверджується, що здатність особистості до саморегулювання є необхідною умовою її професійного становлення, гармонійного входження, адаптації до реальної педагогічної діяльності. Володіння уміннями та навичками саморегулювання забезпечує здатність особистості до безперервного саморозвитку та самовдосконалення педагогічної діяльності. Отже, саморегуляція особистості розглядається як одна з головних професійно значущих особистісних якостей педагога (за ).

Значної актуальності досліджувана проблема набула в контексті індивідуалізації професійно-педагогічної підготовки вчителя. Так, у дослідженні О.Пєхоти зазначається, що суб'єктивний рівень індивідуалізації підготовки учителя передбачає забезпечення студента знаннями та раціональними прийомами самодетермінації, пробудження потреби в саморегулюванні для безперервного професійного саморозвитку. Майбутній учитель, вважає О. Пєхота, повинен хотіти і вміти регулювати етапність свого професійного розвитку, свідомо нести відповідальність за свою професійну долю.

Слід зазначити, що в дослідженнях, в яких висвітлюється питання підготовки студентів вищих навчальних закладів до педагогічної діяльності, здебільшого розглядається проблема саморегуляції емоційного стану майбутніх учителів, формування їхньої емоційної стійкості. Так, О.Чебикіним запропоновано систему методів емоційної саморегуляції педагогічної діяльності, до яких належать: метод мімічних дій (ґрунтується на зворотному ефекті психологічних функцій вираження емоцій); прийом психомоторних та жестових дій (забезпечує регулювання стану завдяки руховій системі людини); прийом дихальних вправ (ґрунтується на психофізіологічних та біохімічних функціях регуляції дихання); прийоми самонаказу і переключення уваги; ідеомоторне тренування (відрізняється спрямованістю уваги та мислення на дію, яка має відбутися); аутогенне тренування. Розроблена О.Чебикіним система саморегулювання емоційних станів передбачає послідовну реалізацію підготовчого, рефлексивно-налаштовуючого та мобілізуючого етапів .

Аналізуючи стан дослідженості проблеми саморегуляції вчителя, викладача в сучасній педагогічній науці, Ю. Лисюк робить висновок, що при розгляді проблем педагогічної діяльності та підготовки педагогічних кадрів питання формування здатності особистості до саморегулювання вирішується в контексті більш загальних питань; предметом спеціальних наукових досліджень стали лише емоційне та вольове саморегулювання, а також саморегулювання оцінних ставлень. Сучасна педагогічна наука не запропонувала цілісної системи розв'язання проблеми формування здатності особистості до саморегулювання педагогічної діяльності (її мотиваційного, емоційного, ціннісного, вольового та операційного компонентів).

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8

Це цікаво:

Диференційована система матеріалів для саморозвитку дитини
Педагогіка М. Монтессорі має глибоко продуману і добре відпрацьовану технологію. Допомога саморозвитку дитини дошкільного віку здійснюється через диференційовану систему матеріалів, що належать до таких навчальних розділів: матеріали для вправ у повсякденному житті та вироблення навичок соціальної ...

Наукові дослідження з даного питання
Професійна підготовка майбутніх фахівців для різних галузей ґрунтується на нормативних документах України про освіту та вищу освіту, а саме на Конституції України, законах України Про освіту (1996), «Про вищу освіту» (2002р.), Державний національній програмі «Освіта» («Україна XXI століття» ( 2001р ...

Методичні рекомендації з розвитку музичної творчості підлітків на уроці музики і позакласній роботі
Концептуальним етапом розвитку музичної творчості підлітків є період 7-8-х класів. На цьому етапі у підлітків краще розкривається і шліфується знання і уміння засвоєні за попередні два роки навчання. Учні осмислено включаються в створення нових, або аранжування відомих музичних творів композиторів ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com