Психолого-педагогічні чинники, умови та засоби формування умінь усвідомленої саморегуляції виконавської діяльності у майбутніх вчителів музики

Здатність суб’єкта здійснювати успішну регуляцію діяльності, що позначається терміном «саморегуляція», розглядається як визначальний фактор досягнення ним вищих професійних щаблів. У сучасній психолого-педагогічній літературі поняття саморегуляції зустрічається у декількох контекстах: саморегуляція особистості, саморегуляція стану, саморегуляція діяльності та поведінки та психологічна або ж психічна саморегуляція. Тобто, поняття саморегуляції є багатозначним. Виділяють 3 основні рівні саморегуляції: функціональний, операціональний, особистісний. Усвідомлена саморегуляція є вищою формою її розвитку, характеризується значним потенціалом в аспекті оптимізації активності людини.

По відношенню до виконавської діяльності усвідомлена саморегуляція розглядається нами як свідома довільна внутрішня активність суб’єкта, спрямована на досягнення цілей, що приймаються ним в ході здійснення музично-виконавської діяльності на всіх її етапах, актуальних відрізках. Усвідомлена саморегуляція здійснюється в єдності її структурно-функціонального та змістовно-психологічного аспектів, є поєднанням процесуально-структурної сторони та психічних засобів, що забезпечують її перебіг і визначають специфіку. Найважливішими функціональними ланками структури усвідомленої саморегуляції є: мета, що прийнята суб’єктом; модель значимих умов; програма дій; суб’єктивні критерії досягнення цілі; контроль і оцінка реальних результатів; корекція системи саморегулювання. В процесі здійснення саморегуляції відбувається активність суб’єкта, спрямована на створення та деталізацію образу майбутнього стану в системі виконавської діяльності, на адекватне оцінювання реального стану, а також на знаходження ресурсів, засобів, способів, шляхів з’єднання теперішнього з майбутнім, реального з бажаним. Отже, в процесі саморегуляції відбувається інтеграція часових модальностей в просторі художнього, музично-виконавського діяння суб’єкту.

Як основні засоби усвідомленої саморегуляції музично-виконавської діяльності ми розглядаємо психічні образи, що є включеними в його структуру. Операційно-технічне забезпечення регуляторного процесу створюють уміння усвідомленої саморегуляції суб’єкта виконавської діяльності. Виділяються дві групи таких вмінь: основні (забезпечують функціонування регулятивного контуру як пов’язання часових модальностей у внутрішній активності суб’єкта) та додаткові (забезпечують повноцінне функціонування психічного образу в структурі регулятивного процесу).

Сформованість системи саморегуляції може бути охарактеризована як через особливості, що пов’язані з реалізацією окремих функцій регуляторного процесу, так і через особливості, що є характеристиками цілісної системи саморегуляції. Вказані відносно сталі характеристики системи саморегуляції осмислюються як стильові її особливості. Індивідуальні стилі саморегуляції можуть бути ефективними та неефективними. Передумовою формування високоефективного стилю саморегуляції виступає високий її загальний рівень, активна суб’єктна позиція людини. Становлення стилю саморегуляції відбувається протягом життя людини під впливом індивідуально-типологічних та характерологічних особливостей людини, її здібностей, ціннісно-смислових утворень особистості та особливостей досвіду, причому важливішим з зовнішніх впливів є вплив навчання. Встановлено, що система розвивального навчання має значно більший потенціал в плані розвитку у учнів суб’єктних якостей, суб’єктної позиції, ніж традиційна.

Це цікаво:

Гуманна педагогіка Шалви Амонашвілі
Педагогічна технологія Ш.О. Амонашвілі базується на розумінні того, що дитина – цілісна особистість. Саме тому потрібно, щоб педагогічний процес захоплював її повністю, з усіма життєвими прагненнями й потребами. Навчання повинно стати для особистості сенсом життя, реалізуючи внутрішню готовність до ...

Ефективність формування національної свідомості учнів початкових класів
Одним із завдань експериментальної роботи було підвищення активності дітей у процесі оволодіння цінностями народного календаря. Із цією метою ми орієнтували їх на підготовку доповідей, присвячених особливостям конкретних свят. Саме підготовка доповідей, їх обговорення в школі сприяли свідомому став ...

Проблеми самооцінки школяра
Проблема виникнення і розвитку самооцінки є однією з центральних проблем становлення особи дитини. Самооцінка – це необхідний компонент розвитку самосвідомості, тобто усвідомлення людиною самого себе, своїх фізичних сил, розумових здібностей, вчинків, мотивів і цілей своєї поведінки, свого відношен ...