Обґрунтування критеріїв та дослідження стану сформованості умінь усвідомленої саморегуляції музично-виконавської діяльності у майбутніх вчителів музики

Педагогіка і виховання » Формування вмінь усвідомленої саморегуляції музично-виконавської діяльності у майбутніх вчителів музики » Обґрунтування критеріїв та дослідження стану сформованості умінь усвідомленої саморегуляції музично-виконавської діяльності у майбутніх вчителів музики

Сторінка 1

Для діагностики стану сформованості вмінь усвідомленої саморегуляції музично-виконавської діяльності нами були визначені критерії, узгоджені зі встановленим нами складом досліджуваного феномену, а саме:

основні уміння:

(операційне забезпечення функціонування регуляторного контуру)

вміння працювати над образом потрібного майбутнього (образом себе як фахівця, виконавським образом, образом потрібного функціонального стану), створювати, перетворювати, збагачувати, конкретизувати його;

вміння оптимально (в залежності від своїх можливостей та об’єктивних обставин) визначати, чітко формулювати ціль, конкретизувати умови її досягнення, визначати необхідні й доступні ресурси та засоби досягнення, планувати процес руху до неї;

вміння усвідомлювати та аналізувати теперішній стан як в своєму професійному та особистісному розвитку як фахівця-музиканта, так і в ситуації реальної виконавської діяльності (вміння слухати себе, реально оцінювати власне виконання, вміння сприймати та оцінювати власний психофізіологічний стан).

додаткові уміння:

(забезпечення повноцінного функціонування образу в структурі регуляторного контуру)

вміння створювати в уяві полімодальний, складний, емоційно забарвлений, осмислений образ;

вміння цілеспрямовано зосереджуватися на перцептивному/уявному образі, його сторонах, деталях; переключати увагу на потрібні сторони, розподіляти її;

вміння використовувати образи для регуляції емоційних станів.

Вказані вміння конкретизувалися по відношенню до трьох основних об’єктів рефлексії у музично-виконавській діяльності, тобто:

себе як суб’єкту виконавської діяльності (система мотивів, цінностей, ставлень особистості виконавця);

виконавської діяльності (її організація та операціональний склад);

єдності суб’єкта та діяльності (психофізіологічні стани та психічні процеси суб’єкту в процесі здійснення виконавської діяльності).

Конкретизацію критеріїв сформованості вмінь саморегуляції музично-виконавської діяльності з визначенням характеристик різного рівню їх сформованості наведено в Таблиці 2. 1. Стан реальної сформованості кожного вміння оцінювався згідно наведених критеріїв, оцінкою від 0 (низькій рівень) до 2 балів (високий рівень). Для визначення загального рівню саморегуляції виконавської діяльності вказані бали підсумовувалися, отже, респондент взагалі міг отримати від 0 до 24 балів. Цей показник розглядався в динамічному, а не абсолютному аспекті, оскільки за однакових значень вказаного показника респонденти можуть мати дуже різну структуру сформованості відповідних вмінь. Отже, ми відмовилися від якісної характеристики рівнів вказаного показника, й використовуємо його тільки як індикатор динамічних змін в процесі формуючо-корегувальної роботи. Оцінювання реального стану розвиненості вмінь саморегуляції виконавської діяльності проводилося за допомогою формалізованого інтерв’ю, в якому зі студентом обговорювалися проблемні зони та сильні сторони в організації музично-виконавської діяльності (Додаток А). Частково ця інформація доповнювалася за допомогою спеціально створеної Анкети (Додаток Б), при складанні якої частково було використано Анкету, розроблену Ю. Лисюк.

Одержана інформація доповнювалася за рахунок самооцінки сформованості відповідних навичок самими респондентами, а також діагностики загального стилю саморегуляції, для чого був застосованим запитальник В. Моросанової «Стиль саморегуляції поведінки» (ССП-98) (Додаток В). Запитальник складається з шести шкал, виділених у відповідності з основними регуляторними процесами, а саме: планування, моделювання, програмування, оцінювання результатів, гнучкість, самостійність, а також шкали загального рівня саморегуляції. Наводимо їх характеристику за даними розробника тесту.

Планування (Пл). Характеризує особливості ціле покладання, утримання цілей, сформованість усвідомленого планування активності. При високих показниках (7-9 балів) є сформованою потреба в усвідомленому плануванні діяльності, плани є реалістичними, деталізованими, стійкими, дійовими, цілі висуваються самостійно. При низьких показниках (0-3 бали) потреба в плануванні розвинена слабко, плани часто змінюються, поставлена ціль не досягається, планування не є дійовим, реалістичним. Такі піддослідні не думають про своє майбутнє, цілі висувають ситуативно і частіш – не самостійно.

Моделювання (М). Діагностує розвиненість уявлень про систему зовнішніх та внутрішніх значимих умов, ступінь їх усвідомленості, деталізованості та адекватності. Піддослідні з високими значеннями (7-9 балів) здатні виділяти значимі умови досягнення цілей як в поточній ситуації, так і в наступному, що забезпечує відповідність одержаних результатів прийнятим цілям. При зміні обставин здатні гнучко змінювати модель значимих умов й, отже, програму дій. Піддослідні з низькими значеннями (0-3 бали) неадекватно оцінюють значимі внутрішні умови й зовнішні обставини, що проявляється у фантазуванні, різких змінах ставлення до ситуації й наслідкам своїх дій. Не завжди помічають зміни ситуації, що також веде до невдач.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Це цікаво:

Ефективність системи диференційованого навчання
У системі загальноосвітньої школи, початкова-основоположна ланка. Відомо, що на цьому етапі закладається фундамент розумових, моральних і емоційно-вольових якостей особистості. Набір до першого класу здійснено за методикою розробленою вченими. Аби виявити ступінь психологічної готовності дітей до н ...

Проблема впливу педагогічної оцінки на поведінку учнів у психолого-педагогічній науці
Важливість педагогічної оцінки і оцінювання, їх функцій у навчальному процесі початкової школи дозволяє сформулювати до них низку вимог: об’єктивність; формування вмінь самоконтролю та самооцінювання; систематичність; доцільність обґрунтування оцінки; індивідуальний підхід; використання різноманітн ...

Керівництво і лідерство як основні компоненти соціально-психологічного управління
Незважаючи на те, що керівництво – істотний компонент ефективного управління, ефективні лідери не завжди є одночасно й ефективними керуючими. Про ефективність лідера можна судити по тому, у якому ступені він або вона впливають на інші. Іноді ефективне лідерство може й заважати формальній організаці ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com