Обґрунтування критеріїв та дослідження стану сформованості умінь усвідомленої саморегуляції музично-виконавської діяльності у майбутніх вчителів музики

Аналогічна динаміка відбувається й з групою вмінь усвідомленої саморегуляції, що забезпечують регуляцію психофізіологічних станів музиканта в процесі виконавської діяльності та регуляцію функціонування образу в системі саморегуляції (Таблиця 2.4.).

Отже, протягом навчання у ВНЗі відбувається поступове підвищення рівню сформованості всіх вмінь саморегуляції виконавської діяльності, у всіх основних сферах її здійснення. Разом з тим, можна констатувати, що на перших курсах загальний їх рівень не є достатнім для забезпечення високої ефективності навчальної, в тому числі навчально-виконавської, діяльності. Тому існує потреба в наданні допомоги студентам молодших курсів в аспекті формування ними більш ефективних стилів та стратегій саморегуляції, опанування ними відповідними навичками та вміннями.

Проведене дослідження стану розвитку умінь усвідомленої саморегуляції у студентів дає інформацію про особливості сформованості операційного блоку регулятивної метадіяльності. Однак, для її розгорнутої характеристики необхідно знати, наскільки сформована мотивація до опанування вмінь саморегуляції (стан потребово-мотиваційної компоненти регулятивної діяльності), а також рівень наявних знань щодо питань саморегуляції у професійній (зокрема, виконавській) діяльності. На вияснення вказаних питань спрямований окремий блок питань Анкети.

Саморегуляцію студенти зазвичай пов’язують із «володінням собою», «пануванням над страхом в ситуації виступу», «подоланням негативних переживань», тобто, це поняття більшістю респондентів трактується як регуляція суб’єктом власних емоційних станів. Дві особи (7,7%) визначили його більш широко: «Це – вміння управляти собою». Велика кількість студентів (42,3%) взагалі нічого не написала у відповідь на це питання. Майже всі студенти (92,3%) вважають сформовані вміння саморегуляції невід’ємною складовою ефективної професійної діяльності вчителя музики. Всі (100%) визнають їх необхідність для професійного зростання. Парадоксально, але при цьому тільки 23,1% піддослідних висловлюють бажання опанувати вказані вміння, підкріплене певною власною активністю в цьому напрямку. 8 студенток (30,8%) вказали на наявність бажання опанувати вміння саморегуляції, але це бажання не підкріплено реальною активністю з боку респондентів, залишається декларуємим, а не дійовим. 12 осіб (46,2%) взагалі стверджували, що не зацікавлені у витраті сил на таку роботу, оскільки, на їх думку, формування вмінь саморегуляції відбувається само собою в процесі навчання, професійної діяльності. Цікаво, що з них 7 студенток не вважають зацікавленість суб’єкту, його бажання опанувати вказані вміння важливим чинником формування цих вмінь, а виносять на перші місця наявність знань, допомогу фахівця, практику. Тобто важливість власної активної позиції щодо оволодіння вміннями саморегуляції усвідомлюється недостатньо. Оцінка рівню власних знань з проблем саморегуляції оцінюється або як недостатня (53,8%), або як така, що потребує поповнення (38,5%). По одній особі вказали, що їх рівень знань є або достатнім, або дуже низьким. Вказати вміння та навички саморегуляції, які хотілось би опанувати, змогла невелика кількість студентів. Вони назвали вміння панувати над страхом, розгубленістю, управляти собою під час публічного виступу. Жоден студент не згадав інші аспекти саморегуляції, пов’язані з іншими ситуаціями навчально-виконавської діяльності, жоден не вказав назви конкретних методик, якими хотів би особисто оволодіти (хоча в інтерв’ю згадувалися такі методики, як аутогенне тренування, гіпноз, самонаказ).

Таким чином, наявність активної позиції по відношенню до формування й розвитку системи саморегуляції власної виконавської діяльності демонструється незначною кількістю студентів. Рівень знань та уявлень про сутність та зміст саморегуляції, шляхи опанування її вмінь та навичок, розроблені на сьогодення методики є невисоким.

Отже, серед студентів всіх років навчання відмічена недостатня в цілому сформованість системи саморегулятивної метадіяльності, в першу чергу її мотиваційного та інформаційного блоків. Сформованість вмінь усвідомленої саморегуляції, що складають операційний блок регулятивної метадіяльності, є нерівномірним навіть у студентів з попередньою фаховою підготовкою.

Це цікаво:

Методи стимулюванні навчальної діяльності студентів у процесі навчання
У попередній главі вже розглядалася важливість проблеми мотивації в процесі навчання. Різноманітні дослідження структури діяльності людини незмінно підкреслюють необхідність у ній компонента мотивації. Як діяльність протікає більш ефективно і дасть якісні результати, якщо при цьому в особистості ма ...

Пошук шляхів вдосконалення методики формування вмінь молодших школярів розв’язувати текстові задачі
Навчальний процес – це складна динамічна система, у якій в органічній єдності відбувається взаємопов’язана діяльність вчителя і учня. Ця система стає ефективною, якщо вчитель знає індивідуальні відмінності в розвитку мислення школярів, оперативно враховує готовність дитини до опанування нового мате ...

Аналіз методичної системи навчання інформатики в середній загальноосвітній школі
Створення та розвиток методичної системи навчання інформатики відіграє ключову роль у становленні шкільного курсу інформатики. Тому актуальним є аналіз компонентів методичної системи, виявлення найвужчих місць і проблем, без розв'язання яких неможливий її подальший розвиток. Сьогодні можна виділити ...