Погляд античної медицини і філософії на природу порушень слуху і зору

Педагогіка і виховання » Перший період розвитку дефектології » Погляд античної медицини і філософії на природу порушень слуху і зору

Староєгипетські папіруси, що дійшли до наших днів, розповідають про спроби лікування глухоти і сліпоти. Лікарі старовини, виходячи з релігійно-містичної природи людських недуг, лікували їх по перевазі за допомогою змов і магічних дій. Антична медицина не могла обійти увагою фізичні і психічні недуги. Засновник наукової медицини Гіппократ (ок. 460 - ок. 370 до н.е.) уперше запропонував не релігійно-містичне, а раціональне пояснення причин виникнення хвороб; він активно намагався лікувати епілепсію, недоумство, порушення зору і слуху. Неможливість лікування природженої глухонімоти, загадковість причин, що її, що породжують, привели Гіппократа до думки про надприродну природу глухоти.

Ідея про взаємозв'язок мови і слуху навела великого лікаря на думку про те, що людина, позбавлена слуху від народження, приречена бути німим. Цю помилку розділяв і Аристотель (384 - 322 рр. до н.е.), що вважав, що звук є провідником думки, і орган звуку є важливий орган пізнання. На думку Арістотеля, глухонімий, позбавлений одного з органів чуття, не здатний до розвитку . У античному світі медицина тісно перепліталася з філософією, і лікарські рекомендації базувалися на сучасних їм філософських постулатах. По Арістотелю, втрата людиною одного з почуттів неминуче призводить до обмеження чуттєвого досвіду і до втрати якогось знання. З трьох найважливіших почуттів (нюх, слух і зір) філософ вважав зір найбільш цінним в забезпеченні життєвих потреб, а слух - важливішим для розвитку інтелекту. Сліпота - недуга серйозніша, але що менш впливає на розумовий розвиток, ніж глухота, в силу чого сліпі від народження розумніше глухих від народження. Стверджуючи, що з усіх почуттів саме слух вносить найбільший внесок у розумовий розвиток, Арістотель охарактеризував глухих людей як "ненавчаних, бездушних і нездатних міркувати, нічим не краще за тварин ". З іншого боку, Арістотель вважав, що сліпі люди мають такий же інтелект, як зрячі. Авторитетна думка філософа і очевидна для оточення природа очних ушкоджень сприяли тому, що сліпі, на відміну від глухонімих, користувалися в суспільстві більшою підтримкою і співчуттям. Таким чином, судження великих про те, що учити глухонімих неможливо в принципі, згубно вплинули як на громадську думку, так і на педагогічну практику.

Це цікаво:

Фізичний стан дітей молодшого шкільного віку
ВІк 6–7 років є критичним періодом в житті дитини, в якому закінчується становлення більшості фізіологічних функцій, в результаті чого дитина володіє достатніми фізичними даними для навчання в школі. В той же час цей період є найбільш сприятливим для закладання практично всіх фізичних якостей. Прод ...

Робота в малих групах
Роботу в групах варто використовувати для вирішення складних проблем, що потребують колективного розуму. Якщо витрачені зусилля й час не гарантують бажаного результату, краще вибрати парну роботу або будь-яку з наведених вище технологій для швидкої взаємодії. Використовуйте малі групи тільки в тих ...

Вибір форм організації навчання у процесі вивчення природознавства
Ефективність навчально-виховного процесу з природознавства у першу чергу залежить від вибору вчителем форми організації навчання. Існують різноманітні форми організації навчальної діяльності учнів під час вивчення природознавства в початковій школі. Вибір та доцільність їх проведення насамперед зал ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com