Особливості професійної підготовки у вузі та її специфіка на сучасному етапі

НТР перетворює інтелектуалізацію трудової діяльності в той чинник, що веде до розвитку професійних функцій практично всіх категорій економічно активного населення. Якісні зсуви в характері праці викликають значне зростання в загальному числі зайнятих частки фахівців, дістала освіта у вузах. Підвищення вимог до якості праці привело до оновлення багатьох професій; вузи стали готувати студентів за тими профілями, які раніше не відносилися до групи вузівських: деякі категорії економістів і управлінців, медиків і педагогів, працівників сфери послуг і ін. Перетворилася на масові професії діяльність дослідницька і пов'язана з науковим обслуговуванням. Одночасно збільшується підготовка у вузах фахівців з вченими ступенями.

Рівень і динаміка розвитку вищої освіти значною мірою визначають культурний, науковий і технічний потенціал суспільства як один з основних чинників довготривалої дії на його прогрес. В системі вищої освіти формується той корпус фахівців, який обумовлює темп і масштаби проникнення нових наукових ідей в культуру, економіку, господарську практику. Наукоємкий характер сучасного виробництва, розширення вживання науки в соціальній сфері формують новий тип взаємодії наукового знання, освіти і праці. Змінилося трактування зв'язку між рівнем професійних знань і навичок, що здобуваються у вузі, і кваліфікацією фахівця. Зберігши як базовий перший рівень професійної кваліфікації (наприклад, інженер), багато країн стали вводити окрім нього додаткові рівні (наприклад, молодший інженер, інженер-дослідник і т. п.). Аналогічний підхід намітився і у відношенні до наукових кваліфікацій. Вища школа стала набувати характеру багатоступінчатості, активно включаючи до своєї сфери освітні цикли (раніше в більшості країн що залишалися цілком в системі середньої школи), а також деякі аспекти середнього спеціалізованого утворення. Ця перебудова дозволяє вузам більш гнучко реагувати на запити практики, робить можливим для студента більш ранній вступ в професійне життя, не перериваючи його освіти.

Зараз, як ніколи раніше, задачі професійної підготовки зближуються з метою розвитку особистості, її цивільного, етичного і культурного вдосконалення. Вища освіта за своєю природою — системний об'єкт, складний як за своєю структурою, будовою і функціями, так і за різноманітною взаємодією зі всією соціальною сферою, і дослідження вищої освіти можливе тільки на позиціях системного підходу. Дія системи вищої освіти як соціального інституту в епоху наукової і технологічної революції не цілком осмислена педагогічною наукою.

Формування змісту вищої освіти підкоряється загальним дидактичним принципам: єдність виховання і навчання, єдність теорії і практики, оптимізації учбової інформації, системності навчання. Теоретично підготовка фахівця повинна бути достатньою для наукового розуміння явищ, процесів і закономірностей тієї сфери знання, в якій протікатиме його професійна діяльність.

Провідною тенденцією вдосконалення вищої освіти в умовах НТР стала його фундаменталізація, тобто орієнтація на розширення загальнотеоретичного кругозору майбутнього фахівця.

Визначення змісту вищої освіти і його переробка в систему учбових предметів і в конкретний учбовий матеріал проходять декілька етапів. Серед них перше місце займає аналіз області професійної діяльності. В ході такого аналізу виявляються об'єкти праці, функції і його зміст як в цілому з галузі знання, так і в окремих видах професійної діяльності. Це дозволяє обґрунтовано сформулювати систему вимог до знань і навичок, необхідних для виконання професійних обов'язків. Формується таким чином кваліфікаційна характеристика сукупного фахівця. На її основі визначається профіль спеціальності і спеціалізації підготовки, що дають підстави для побудови загальних схем навчальних планів, встановлення співвідношення в ньому різноманітних навчальних дисциплін, у тому числі обов'язкових і альтернативних.

Навчальні дисципліни вищої освіти за конкретним профілем діляться на загальнонаукові, загальнопрофесійні і спеціальні цикли підготовки. До загальнонаукового циклу відносяться як фундаментальні дисципліни відповідної галузі знання, так і група навчальних курсів, покликаних сприяти формуванню особових і громадянських якостей фахівця. Ця група предметів включає (незалежно від вибраного профілю) широкий набір курсів історії, філософії, логіки, економіки, естетики і ін. і значною мірою пов'язана з довузівською загальноосвітньою підготовкою, у тому числі шкільною. Виховний потенціал цих курсів орієнтований на широке розуміння фахівцем цілей і соціальної значущості вибраної професії і власне трудової діяльності.

Це цікаво:

Основи естетичного оформлення дошкільного навчального закладу
Питання художньо-естетичного оформлення середовища дошкільного закладу вивчене недостатньо і часто не розглядається як необхідна складова виховання дошкільників, хоча педагогами-психологами вже доведена пряма закономірність дії середовища на розвиток особистості дитини. Таким чином, актуальність ці ...

Загальна характеристика телекомунікаційного проекту
Телекомунікаційні мережі, що дозволили учням і вчителям з різних країн спілкуватися один з одним, з'явилися на початку 80-х років. Телекомунікації тоді використовувалися лише як зручний та оперативний вид зв'язку, оскільки вся мережева робота полягала в обміні листами між учнями. Однак, як показала ...

Курс математики для класів економічного профілю
Загальновизнано, що головним засобом забезпечення профільної спрямованості навчання математики є орієнтація основного курсу математики на цей профіль. Різниця має полягати в рівні вивчення тих чи інших питань, шляхах мотивування вивчення окремих питань, системі вправ, рівні обґрунтування фактів, пр ...