Роль педагогічного спілкування у формуванні особистості підлітка

Педагогіка і виховання » Вплив стилю педагогічного спілкування на формування особистості підлітка » Роль педагогічного спілкування у формуванні особистості підлітка

Сторінка 2

Зарубіжні дослідження, присвячені аналізу структури вербальної взаємодії викладача з учнями, показують, що приблизно 2/3 загальної вербальної взаємодії на занятті доводиться на мову викладача. Таким чином, викладач говорить на занятті в два рази більше, ніж що його вчаться. Ця тенденція підтверджується також і даними вітчизняних досліджень. Відношення тривалості мови викладача до тривалості мови що вчаться варіює від 2,3 до 6,3, а середнє значення цього відношення більше 4, можна припускати, що подібна диспропорція пояснюється поглядами, що склалися в більшості культур, на діяльність викладача. За традицією, що склалася, вербальна активність викладача повинна займати велику частину часу заняття. Інакше поведінка викладача розглядається як ухилення від своїх обов'язків. Звичайно, такі переконання навряд чи справедливі з педагогічної точки зору: відомо, що ефективність навчання пов'язана саме з рівнем власної активності що вчаться на занятті і, в ширшому сенсі, ефективність розвитку особи учня. Тому у разі, коли орієнтація на інформаційно-перцептивне навчання є домінуючою, коли ставка робиться лише на активність педагога, необхідна зміна самій концепції викладання.

Ефективне педагогічне спілкування завжди направлене на формування позитивної особи «Я-концепції», на розвиток у учня упевненості в собі, в своїх силах, в своєму потенціалі. Щоб підтвердити, який великий внесок можуть внести вчителі в розвиток позитивної самооцінки і віри в себе у дитини, приведемо результати одного експерименту. Цей досвід, проведений в американській школі психологом Р. Розенталем, став класикою. Полягав він в наступному. Психолог протестував школярів по різних шкалах інтелекту, а потім навмання вибрав із списку кожного п'ятого незалежно від результатів тесту і оголосив вчителям, що саме ці декілька дітей показали найбільш високий рівень інтелекту, рівень здібностей і що в майбутньому саме вони покажуть найбільш високі результати в навчанні. А в кінці навчального року він повторив тестування цих же дітей і, як не дивно, з'ясувалося, що ті, кого психолог вибрав навмання і високо оцінив як найбільш здатних, дійсно вчаться краще за інших. Результати цього експерименту свідчать, що «Я-концепція» залежить від соціального оточення дитини, від особливостей відношення до нього в процесі педагогічного спілкування. Та установка, яку психолог дав вчителям, передалася дітям по декількох напрямах. Перше: вчитель вірив, що дитина насправді здатна, і починав розрізняти в нім потенціал, який раніше, без вказівок з боку, міг залишитися непоміченим. Відкривши такі здібності, він неодноразово дасть учневі позитивну вербальну оцінку; а похвала стимулює позитивне відношення дитини до себе, віру в свої сили. Другий напрям: вірячи в потенціал дитини, вчитель, найімовірніше, і в учбовому процесі розраховуватиме на дитину як найбільш здатного. Це відіб'ється в його спілкуванні з учнем вже не тільки на мовному рівні, але і в організації такої наочної взаємодії, яка дозволяє ефективно розвивати ці здібності.

Цей феномен отримав назву «Ефект Пігмаліона», яка сходить до відомого античного міфу про скульптора, що створив статую прекрасної Галатєї і що пожвавив її силою своєї любові. Відношення до статуї як до живої жінки зробило диво. «Ефект Пігмаліона» формулюється таким чином: якщо до якої-небудь події або явища відноситися як до реально доконаному, воно і справді відбувається. Спроектуємо цю закономірність на нашу тему «Я-концепції» . Отже, якщо педагог відноситься до дитини як до здатного, відповідального, дисциплінованого і дає йому це зрозуміти - він створює передумови для того, щоб він і справді таким ставав. Інакше негативне відношення запустить той же механізм прогнозу («ефект Пігмаліона»), що самореалізується, але у зворотний бік. Дитина погано відноситиметься до себе, а педагог тим самим закладе основу його майбутнього комплексу неповноцінності.

Позитивне відношення до особи що вчиться і система прийомів заохочення - важлива частина педагогічного спілкування. Проте само заохочення може бути як ефективним, так і неефективним. Критерії і ознаки ефективного і неефективного заохочення в педагогічному спілкуванні представлені в табл.1.2.

Таблиця 1.2. Ефективне і неефективне заохочення (по П. Массену, Дж. Конджеру і ін.)

Эффективное поощрение

Неэффективное поощрение

1. Осуществляется постоянно

1. Осуществляется от случая к случаю

2. Сопровождается объяснением, что именно достойно поощрения

2. Делается в общих чертах

3. Учитель проявляет заинтересованность в успехах учащегося

3. Учитель проявляет минимальное формальное внимание к успехам учащегося

4. Учитель поощряет достижение определенных результатов

4. Учитель отмечает участие в работе вообще

5. Сообщает учащемуся о значимости достигнутых результатов

5. Дает учащемуся сведения о его достижениях, не подчеркивая их значимость

6. Ориентирует учащегося на умение организовать работу с целью достижения хороших результатов

6. Ориентирует учащегося на сравнение своих результатов с результатами других, на соревнование

7. Учитель дает сравнение прошлых и настоящих достижений учащегося

7. Достижения учащегося оцениваются в сравнении с успехами других

8. Поощрение для данного учащегося соразмерно затраченным этим учащимся усилиям

8. Поощрение независимо от усилий, затраченных учащимся

9. Связывает достигнутое с затраченными усилиями, полагая, что такой успех может быть достигнут и впредь

9. Связывает достигнутый результат только с наличием способностей или благоприятных обстоятельств

10. Учитель воздействует на мотивационную сферу личности учащегося, опираясь на внутренние стимулы: учащийся с удовольствием выполняет задание, потому что оно интересное, или хочет развить соответствующее умение, то есть получает удовлетворение от самого процесса учения

10. Учитель опирается на внешние стимулы: учащийся старается лучше выполнить задание, чтобы заслужить похвалу учителя или победить в соревновании, получить награду и т. д.

11. Обращает внимание учащегося на то, что повышение успеваемости зависит от реализации потенциальных возможностей учащегося

11. Обращает внимание учащегося на то, что его прогресс в учебе зависит от усилий учителя

12. Способствует проявлению заинтересованности в новой работе, когда прежнее задание выполнено

12. Вторгается в процесс работы, отвлекает от необходимости постоянной работы

Страницы: 1 2 3

Це цікаво:

Загальні вимоги до керівництва виробничим навчанням і практикою
При будь-яких умовах організації і проведення виробничого навчання і практики основним учителем професії і вихователем учнів є майстер виробничого навчання. Майстер повинний добре знати умови виробництва, у яких проводиться виробниче навчання (практика) учнів: структуру, організацію, номенклатуру п ...

Вибір оптимального сполучення методою навчання
При будь-якому виді навчальних зайняти можна застосовувати декілька методів навчання в різних поєднаннях. Так, у лекції, як у виді навчальних зайняти, справді, основним методом навчання є лекційний. Алі дуже часто на лекції застосовується і метод показові (демонстрації). Так саме на практичних заня ...

Психолого-педагогічний аспект використання ППЗ для створення дидактичних засобів для змістової лінії «Нежива природа» на уроках природознавства у початковій школі
Саме собою зрозуміло, що становлення і успішний розвиток інформаційного суспільства неможливі без поліпшення якості освіти кожної особи і, як наслідок, поліпшення якості освіти всього суспільства. Не маючи загального формального визначення терміну «якість» в контексті освіти, вважаємо, що можна вкл ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com