Виявлення особливостей особистості підлітків, що формуються під впливом різних стилів педагогічного спілкування

Разом з цим властивий також прояв деякої ригідності мислення, низького рівня розумових здібностей, неможливості вирішення абстрактних завдань і емоційної дезорганізації мислення. Наголошується низька нормативність, схильність відчуттям, незгода із загальноприйнятими моральними нормами і стандартами. А також непостійність, мінливість, недбалість, потурання своїм бажанням, лінь, схильність впливу випадку і обставин, безпринципність і безвідповідальність. Можливі прояви антисоціальної поведінки, закритість, нездатність або небажання усвідомлювати і видавати значущу інформацію про себе, незадоволеність собою і своїми можливостями, сумніви в здатності викликати пошану.

Наголошується підвладність Я впливам обставин, нездатність протистояти долі, погана саморегуляція, розмитий фокус Я, відсутність тенденцій пошуку причини вчинків і результатів в собі самому. Спостерігається очікування протилежних відчуттів по відношенню до себе від іншого, переоцінка свого духовного Я, сумнів в цінності власної особи, відповідальності, що граничить з байдужістю до свого Я, втрата інтересу до свого внутрішнього світу і недостатнє самоприйняття, що є важливим симптомом внутрішньої дезадаптації, ригідності Я-концепції, прихильності і небажання мінятися на тлі загального позитивного відношення до себе. Постійна незадоволеність і спори протікають на тлі неадекватної заниженої самооцінки, що приводить до сумнівів в своїй здатності щось зробити або змінити. Надмірні самокопання і рефлексія протікають на загальному негативному емоційному фоні по відношенню до себе. Причому конфліктна аутокомунікація не тільки не приносить полегшення, але, навпаки, лише посилює негативні емоції. У школярів наголошуються також схильність до інтрапунітивності, самозвинуваченню, готовності поставити собі в провину свої невдачі, власні недоліки.

Було встановлено, що переважне використання вчителем ефективних стилів педагогічного спілкування впливає на схильність до комунікабельності, розвитку лідерських якостей, сприяє формуванню відповідальності, розширенню круга соціальних контактів і розвиває здібність до самопереживання, сприяють підвищенню емоційної стабільності, проникливості, самодостатності, підвищенню самооцінки, відвертості, упевненості в собі, самоцінності, зниженню внутрішньої напруженості, тривожності і підозрілості, зниженню внутрішньої конфліктності і схильності до самозвинувачення.

Переважне використання вчителем неефективних стилів педагогічного спілкування впливає на формування якостей особи підлітка, протилежних описаним вище.

Під педагогічним спілкуванням розуміється професійне спілкування викладача з учнями в процесі навчання і виховання, направлене на вирішення певних педагогічних завдань і реалізацію педагогічних функцій. Між категоріями «спілкування» і «діяльність» існує діалектичний взаємозв'язок. Більш того, можна стверджувати, що існують види діяльності, які принципово будуються по законах спілкування. Очевидно, педагогічна діяльність - одна з них. Міжособистісні відносини в учбовій групі повинні формуватися педагогом цілеспрямовано в процесі педагогічного спілкування. При цьому на визначених - вищих - стадіях провідним джерелом стає саморозвиток колективу. Але на початкових етапах центральне місце у формуванні високого рівня міжособистісних відносин належить педагогові. У проаналізованих джерелах по даній проблематиці містяться дані про те, що емпірично встановлені відмінності в структурі спілкування викладачів різного рівня педагогічної майстерності. Так в структурі дій викладачів високого рівня на першому місці коштують дії організуючого характеру, а у викладача низького рівня - що дисциплінує. При цьому організуючі дії в структурі взаємодії викладачів низького рівня займають останнє рангове місце. Широта репертуару вербальних дій педагога на учнях також пов'язана з рівнем діяльності вчителя і з рівнем розуміння ним особи учня. Позитивне відношення до особи що вчиться і система прийомів заохочення є важливою стороною педагогічного спілкування. Проте само заохочення може бути як ефективним, так і неефективним.

Це цікаво:

З історії формування й розвитку професійної вузівської підготовки
Вища освіта — результат засвоєння такої сукупності систематизованих знань і навичок діяльності, що дозволяє фахівцю самостійно і відповідально вирішувати дослідницькі і практичні задачі, творчо використовуючи і розвиваючи досягнення культури, науки, техніку. Першим на необхідність поєднання широкої ...

Теоретичні аспекти проблеми
Більшість досліджень із розвитку дитячої творчості, в якій би галузі вони не проводилися, спрямовані на встановлення зв’язку між творчими процесами, розвитком інтелектуальних здібностей і мовленням. Проблема розвитку уяви і творчості у вітчизняній науці досліджувалася у зв’язку з розвитком творчих ...

Сутність, зміст, функції, діалектика та фактори розвитку дитячого колективу
Колектив як людська спільнота, що утворює систему колективістських стосунків, є основним чинником формування громадської сутності особистості, розвитку її індивідуальності. Виховний колектив відзначається розмаїттям видів, форм суспільно корисної праці та спілкування. Його сутність реалізується в р ...