Зміст освіти в вищому навчальному закладі - категорія задана, обумовлена цілями і потребами суспільства – виражається у вимогах до системи знань, умінь і навичок, до світоглядних, громадянських і професійних якостей, що формуються у процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку науки, техніки, технологій та культури, які в згорнутому вигляді представлені в освітньо-кваліфікаційних характеристиках як складових державних стандартів освіти.
Оскільки зміст освіти реалізується і в процесі навчання і шляхом самоосвіти, важливо правильно визначити зміст навчання, тобто науково обґрунтований методичний та дидактичний навчальний матеріал, засвоєння якого забезпечує здобуття освіти і кваліфікації на рівні відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня. Зміст навчання визначається освітньо-професійними програмами підготовки молодших спеціалістів, структурно-логічною схемою підготовки, програмами навчальних дисциплін, навчальними планами, робочими навчальними програмами та навчальною і навчально-методичною літературою .
Виходячи з того, що в процесі навчання здійснюється передача соціального досвіду, соціальної культури для подальшого їх розвитку, а в процесі одержання спеціальної освіти крім того забезпечується підготовка до виконання людиною специфічних соціально диференційованих функцій, видатним вченим-педагогом І.Я. Лернером виявлені, встановлені і обґрунтовані чотири особливі елементи (детермінанти) змісту освіти і навчання.
Ці детермінанти представляють собою, кожна зокрема, специфічний вид змісту освіти:
знання про природу, суспільство, техніку, мислення і способи діяльності;
досвід здійснення відомих способів діяльності, які втілюються разом зі знаннями в уміннях і навичках особистості, яка засвоїла цей досвід;
досвід творчої, пошукової діяльності з вирішення нових проблем, які виникають у суспільстві і потребують самостійного перетворення і застосування раніше засвоєних знань і умінь в нових ситуаціях, формування нових способів діяльності на основі уже відомих;
досвід емоційно-ціннісного ставлення до об'єктів чи засобів діяльності людини, до навколишнього світу, до інших людей, до моральних норм.
Розуміння цих складових змісту освіти дозволяють чітко його структурувати за рівнями засвоєння в залежності від дидактичних завдань навчання, визначити мету навчання, формувати загальні і конкретні вимоги до змісту навчання взагалі та до окремих його елементів на рівні кожної навчальної дисципліни, заняття, теми, розділу. Більш того, розуміння і реалізація такого структурування навчального матеріалу забезпечує реалізацію основного принципу дидактики - єдності навчання, розвитку і виховання.
Уміння і навички – це способи діяльності студентів на основі одержаних знань. При цьому розрізняють уміння і навички спеціальні і загально-навчальні. Спеціальні, предметні уміння формуються на матеріалі конкретного предмету (уміння і навички розв'язування задач, програмування, виконання креслень, користування приладами, складання технологічних процесів, виконання дослідів і т.і.). Серед загальнонавчальних умінь і навичок Ю.К. Чабанський виділив: навчально-організаційні - уміння раціонально планувати діяльність, визначати її завдання, уміння створювати умови для діяльності; навчально-інформаційні - уміння працювати з книгою, вести бібліографічний пошук; унавчально-інтелектуальні - уміння виділити головне, аналізувати, порівнювати, синтезувати, співставляти, раціонально запам'ятовувати, здійснювати самоконтроль, доводити, обґрунтовувати.
Це цікаво:
Освіта в Китаї
Сучасна система освіти в КНР має ряд специфічних рис, якщо порівнювати її із зарубіжними аналогами. Так, на відміну від ще одного азіатського велетня - Індії, Китай є країною з високим і швидко росте рівнем письменності населення, у тому числі селянського (становлячого основну масу населення в обох ...
Особливості застосування дидактичних ігор на
заняттях з кулінарії
Дидактична ділова гра на наочній основі - особливий варіант рольової гри в умовах класно-урочного одночасного навчання великих груп учнів (до 30 чол.). Вона може проводитися в теоретичному і практичному варіантах або в їх комбінації. Специфікою її теоретичного варіанту під час виробничого навчання ...
Розвиток організаційних здібностей у дітей в дитячому колективі
Беручи за основу визначення А.С. Макаренка, дитячий колектив – це стійке об’єднання дітей, яке має загальну суспільно – значущу мету, спільну діяльність, спрямовану на реалізацію цієї мети, характеризується стосунками взаємної відповідальності. Значення дитячого колективу для кожної дитини в тім, щ ...
На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.