Роль експерименту у педагогічних дослідженнях

Сторінка 2

Педагогічний експеримент відносять до основних методів досліджень у педагогічній науці. Визначається він в узагальненому змісті як дослідна перевірка гіпотези. За масштабами експерименти бувають глобальні, тобто таки, що охоплюють значну кількість випробуваних, локальні та мікроексперименти, проведені з мінімальним охопленням їхніх учасників.

У якості організаторів великих експериментів можуть виступати державні, урядові наукові установи та органи керування освітою. Так, в історії вітчизняної освіти у свій час був здійснений глобальний експеримент, у якому перевірялася гіпотеза по перевірці моделі загальної освіти дітей із шестирічного віку. У результаті відпрацьовувалися всі складові цього великого, наукового проекту й країна потім перейшла на навчання дітей саме із цього віку. Прикладом приватного експерименту може служити перевірка гіпотези про продуктивність методу безпояснювального навчання студентів за допомогою так званих «кочуючи міжнаукових термінів». Експеримент виявив наднаукові можливості методу й закріпився як один з інноваційних продуктів дидактичної творчості.

Склалися певні правила організації педагогічних експериментів. До них відносять такі, як неприпустимість ризику для здоров'я й розвитку випробуваних, гарантії від нанесення шкоди для їхнього самопочуття, від збитку для життєдіяльності в сьогоденні й майбутньому. В організації експерименту діють методологічні настанови, серед яких - пошук експериментальної бази за правилами репрезентативної вибірки, предекспериментальна розробка показників, критеріїв і вимірників для оцінки ефективності впливу на результати навчання, виховання, керування гіпотетичних розробок, які проходять дослідну перевірку.

Існує загальна логіка педагогічного експерименту. Її можна представити в такій інваріантній схемі: автор розробляє якусь нову педагогічну конструкцію (метод, засіб, систему, комплекс, модель, умови й т.д.), слідом за цим становить програму дослідної її перевірки на ефективність. Попередньо конструює критерії оцінки її ефективності по досить діагностичним показниках. Відпрацьовує регламент процедур перевірки, підготовляє експериментальну базу й умови реалізації дослідницької роботи. Здійснює намічене й перевіряє його підсумки за реальними показниками за допомогою надійних критеріїв. Інакше бачаться історико-педагогічні дослідження. Але такого роду пошуки не вимагають експерименту в його класичному розумінні.

Експеримент – один з основних (поряд зі спостереженням) методів наукового пізнання взагалі, психологічного дослідження зокрема. Відрізняється від спостереження активним втручанням у ситуацію з боку дослідника, що здійснює планомірне маніпулювання однієї або декількома перемінними (факторами) і реєстрацію супровідних змін у поводженні досліджуваного об'єкта (рис. 3.1).

Перевагою останнього є можливість оцінки взаємодії факторів - зміни характеру впливу однієї з перемінних у залежності від значення іншої.

Для статистичної обробки результатів експерименту в цьому випадку застосовується дисперсійний аналіз (Р. Фишер).

Рисунок 3.1 – Порівняльний аналіз спостереження і експерименту

Якщо досліджувана область відносно невідома і система гіпотез відсутня, то говорять про пілотажний експеримент, результати якого можуть допомогти уточнити напрямок подальшого аналізу. Коли маються дві конкуруючі між собою гіпотези й експеримент дозволяє вибрати одну з них, говорять про вирішальний експеримент. Контрольний експеримент здійснюється з метою перевірки яких-небудь залежностей. Застосування експерименту, однак, наштовхується на принципові обмеження, зв'язані з неможливістю в ряді випадків здійснювати довільна зміна перемінних. Так, у диференціальній психології і психології особистості емпіричні залежності здебільшого мають статус кореляцій (тобто імовірнісних і статистичних залежностей) і, як правило, не завжди дозволяють робити висновки про причинно-наслідкові зв'язки. Одні з труднощів застосування експерименту в психології полягає в тім, що дослідник найчастіше виявляється включеним у ситуацію спілкування з обстежуваною особою (випробуваним) і може мимоволі вплинути на його поводження (рис. 3.2). Особливу категорію методів психологічного дослідження і впливу утворять формуючі, або навчальні, експерименти. Вони дозволяють спрямовано формувати особливості таких психічних процесів, як сприйняття, увага, пам'ять, мислення.

Страницы: 1 2 3 4

Це цікаво:

Психолого–педагогічні основи навчально–пізнавальної діяльності учня
Учіння – це система пізнавальних дій учня, спрямованих на вирішення навчально – виховних завдань. Передумови навчальної діяльності учня: наявність мети, яка стимулює учня до навчання; наявність фізіологічної і психологічної готовності до навчання; наявність бажання вчитися; наявність активності у п ...

Методика проведення уроку з валеології "Функції органів травлення. Для чого людина харчується"
Мета: познайомити дітей із раціональним харчуванням; вчити правильно доглядати за зубами; продовжити формувати уявлення про процес травлення, органи травлення та їх функції; розвивати спостережливість, уважність; збагачувати словниковий запас; виховувати бажання бути здоровими та позитивне ставленн ...

Методика навчання вправ з стрибків
Завданням навчання в дитячому садку є оволодіння навичкою відштовхування нагору, необхідною для багатьох вправ і ознайомлення зі стрибком у висоту з прямого розбігу й у довжину з розбігу «зігнувши ноги». Для вирішення цієї загальної задачі варто навчити концентрації зусиль у відштовхуванні, викорис ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2020 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com