Рекомендації по використанню прогресивних ідей вітчизняного досвіду організації професійного виховання в сучасних умовах

У цій частині роботи мі визначили, що основні етапи розвитку професійно – технічної освіти працівників швейного виробництво тісно пов'язане з розвитком швейної промисловості в Україні.

Саме розвиток швейної промисловості визначає специфіку розвитку професійно - технічної освіти швейників.

Це дало змогу визначити два періоди в розвитку професійно - технічної освіти майбутніх швейників :

1 етап - 1970 -1990 роки, коли відбувалося збільшення кількості ПТНЗ швейного профілю в Україні. Даний період характеризується цілим рядом ведучих тенденцій: - посиленням соціальної ролі системи загальної освіти; - ростом рівня загальної й професійної освіти робітників; - збільшенням загальної чисельності професійних навчальних закладів системи початкової професійної освіти; - збільшенням частки випускників профтехучилищ у загальній чисельності робітничого класу; - розширенням наукових досліджень в області професійної педагогіки; - удосконалюванням змісту політехнічної освіти, форм, методів і засобів навчально-виховної роботи, проведеної на базі професійно-технічних училищ.

Основними педагогічними умовами, що сприяють розвитку системи початкової професійної освіти в досліджуваний період, минулого: - науково обґрунтований відбір змісту освіти; - взаємозв'язок загальноосвітньої, загально технічної й спеціальної підготовки; - забезпечення оптимального співвідношення загальноосвітньої й професійної підготовки на основі їхньої єдності й наступності; - професійна спрямованість загальноосвітньої підготовки, здійснення між предметних зв'язків; - навчання на рівні вимог новітньої техніки й передової технології; - орієнтація всього учбово-виробничого процесу на продуктивну працю; - відбиття в змісті освіти перспектив підвищення виробничої кваліфікації робітника.

Зміст виховної роботи, проведеної в профтехучилищах України в 60-90-і роки, містило в собі трудове, розумове, моральне, ідейно-політичне, фізичне виховання учнів, що здійснювалося переважно в ході професійної підготовки; більшу роль у вихованні учнів грали позитивні приклади передових робочих і трудових колективів.

2 етап - 1990 -2000 роки коли відбувалося зниження ПТНЗ швейного профілю в Україні і їхній географічній концентрації. Для цього етапу характерне: - зниження престижності робітників - швейників; - виникнення нових проблем у сфері працевлаштування випускників - зниження значення виховного компонента в діяльності ПТНЗ швейного профілю.

Всі ці зміни привели до того, що протягом досліджуваного періоду відбувалися трансформації в організації управління, планування й контролю в системі професійно - технічного виховання й освіти працівників швейної промисловості.

Нами був зроблений висновок, про те, що критично освоєний опит ПТНЗ радянського періоду, безперечно, надасть допомогу в постановці й рішенні таких проблем, як визначення складу кадрів для швейної промисловості, їхнього професійного рівня й майстерності, складу учнів і якості їхньої підготовки й т.д.

Що стосується питань удосконалювання системи професійного виховання учнів ПТНЗ швейного профілю, то в цьому змісті досвід, накопичений у роки радянської влади може виявитися безцінним і в нових історичних умовах.

Це цікаво:

Гімнастика як вид фізичного виховання та її вплив на психоемоційний стан студентів першого курсу вищого навчального закладу
У практиці фізичного виховання фізичні вправи застосовуються у вигляді гімнастики, різних видів спорту, ігор і туризму. Гімнастика має велике оздоровчо-гігієнічне значення. Корифеї світової науки велике значення придавали фізичним вправам, особливо гімнастичним, і вважали їх за найкращий засіб підв ...

Структурні складові гри
Дитяча гра - один з основних видів діяльності дітей, спрямованої на практичне пізнання навколишніх предметів і явищ через відтворення дій та взаємні дорослих. За своїм змістом ігри органічно пов'язані з життям, працею і поведінкою дорослих членів суспільства. Сюжети ігор дуже різноманітні й відобра ...

Сутність понять “компетенція” та “соціокультурна компетенція”
Оволодіння іноземною мовою як засобом міжкультурного спілкування неможливо без паралельного вивчення відповідної культури. “Якщо розуміти під культурою все, що робить та думає нація, то мова фіксує саме як ця нація думає,” – зазначає Е. Азимов. Культура, на думку G. Brown – це контекст, всередині я ...