Проблема методів класифікації навчання. Багатогранність поняття

Педагогіка і виховання » Класифікація методів навчання » Проблема методів класифікації навчання. Багатогранність поняття

Сторінка 2

Зустрічаються класифікації по одній підставі: якщо як ознака-класифікатор виступає джерело знання (Н.М. Верзілін), те виділяють наочні, словесні й практичні методи; якщо в підставу класифікації заставляються дидактичні цілі (М.А. Данилов, М.М. Левина), ті методи групуються залежності від характеру завдань навчання; якщо ознакою-класифікатором є рівень самостійної активності що навчаються (И.Я. Лернер й ін.), те йому відповідають дослідницький, евристичний, проблемний, репродуктивний й інформаційно-рецептивний методи; якщо класифікація базується на структурі навчальної діяльності (Ю.К. Бабанский), те виділяють методи стимулювання й мотивації навчання, організації й здійснення навчальних дій й операцій, контролю й самоконтролю.

По двох підставах робили класифікацію Б.Е. Райков (як ознаки-класифікатори використав характер сприйняття (словесної, наочної й моторні) і спрямованості логічного процесу (ілюстративні й дослідницькі), Е.П. Бруновт (групувала методи відповідно до видів діяльності вчителі й учня й основним напрямком характеру пізнавальної діяльності навчальні) і Г.И. Саранцев у підставу класифікації заклав особливості логічного шляху (індуктивний, дедуктивний) і рівень пізнавальної активності тих, яких навчають, (репродуктивний, евристичний, дослідницький).

В.Ф. Паламарчук звела свою класифікацію на трьох підставах - джерело інформації, логічний шлях і рівень проблемності.

Тетраедричну модель, що погоджує логіко-змістовні, першоджерельні, процесуальні й операційно-управлінські аспекти навчання, як класифікація методів створив С.Г. Шаповаленко.

Ми думаємо, що класифікації, здійснені більш ніж по одній підставі, некоректні. Якщо підстав мало, то мова повинна йти не про класифікації методів навчання, а про структуру, що погоджує кілька класифікацій в одних рамках. Конструкція, запропонована В.Ф. Паламарчук, трьохаспектна й містить у собі три незалежні класифікації: методів навчання по джерелу інформації, методів пізнання по способу логічного умовиводу (індукція, дедукція й аналогія) і технології навчання за рівнем проблемності (інформаційний, евристичний і дослідницький процеси навчання). Модель С.Г. Шаповаленко поєднує методи навчання, методи пізнання, технології навчання, причому в останній виділяється 2 аспекти - процесуальний й організаційно-управлінський. Аналогічні міркування можна висловити й про "бінарні класифікації", що поєднують по двох незалежних класифікаціях.

Достаток класифікацій по одній підставі свідчить про те, що випущено щось основне, те, що могло б об'єднати їх усе в рамках однієї класифікації. На наш погляд, найбільш коректна класифікація по джерелу знань. У цьому випадку явище виділене й описане дуже точно: відповідно до групи методів провідна роль належить або зображенню, або звуку, або дії, що супроводжується демонстрацією й словом, але назви груп не цілком відповідають їхньому змісту.

Але "успадковані" терміни (слово, наочність, практичний), що позначають зміст методів, спричиняють вантаж сторонніх змістів і вносять термінологічну плутанину, що провокує неприйняття класифікації в цілому.

Критикуючи цю класифікацію, И.Я. Лернер фактично сам звів нанівець власні підстави для критики: "Зазначені три групи - словесні, наочній і практичні - у даній редакції особливо чітко відбивають подання про те, що процес навчання століттями нібито не змінювався, тому що завжди слухове, зорове й тактильне сприйняття обслуговувало навчання". Слід зазначити, що з тих пор, як Homo sapiens відокремився в окремий вид, у нього дійсно не виникло нових органів почуттів і шляхів сприйняття й репрезентації навколишньої дійсності. Отже, не мінялися й способи/методи передачі наявного в розпорядженні людства досвіду: роби як я/вони; слухай, що говорять, дивися, що показують. Однак із часом змінювалася соціальна структура суспільства, кількість накопиченого досвіду, відповідно вдосконалювався процес навчання й трансформувалися, збагачувалися, але не мінялися методи навчання. Для радикальної зміни методів навчання повинні змінитися способи пізнання й репрезентації навколишнього світу.

Страницы: 1 2 3

Це цікаво:

Структура процесу екологічного виховання дітей дошкільного віку
Аналіз процесу екологічного виховання дошкільників необхідно розпочати із з'ясування факторів, визначення змісту і характеру його вихідного складника - мети. Далі потрібно встановити стадії процесу, контури, виходячи з того, що стадія - це не довільно виділений період, а така його частина, яка певн ...

Формування духовних цінностей старшокласників в умовах соціально-виховуючого середовища
Нині проблема виховання духовності не лише не втрачає актуальності, а ще й загострюється, оскільки вироблені в попередні десятиліття суспільні ідеали мали узагальнений, регламентований, державницько-класовий характер і не були зорієнтовані на внутрішній, особистісний світ кожної людини як основу ви ...

Становлення та розвиток системи підготовки інженерів-педагогів
Досвід вітчизняних і зарубіжних фахівців показує, що одним з пріоритетних напрямів розвитку вищої освіти у всьому світі, головних стратегій підвищення якості освіти є фундаменталізація, яка відображає найважливіші базові знання і уміння, що дозволяють надалі випускнику спиратися на них у виконанні ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2020 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com