Щоденне життя і праця учнів початкової школи постійно стикають їх з природою. То й провідне завдання вчителя - у процесі навчальних занять і через участь дітей у різних видах праці
викликати в них інтерес до природних об'єктів, прищеплювати повагу до всього живого й всього корисного, створеного людською працею, пошанне, бережливе, побожне ставлення до природи, бажання умножувати своєю працею красу рідної землі.
Підготовка школярів до охорони природи здійснюється з урахуванням їх вікових особливостей. Скажімо, учні початкових класів охоче доглядають за рослинами, молодими деревцями й маленькими тваринами. Захищаючи їх та вирощуючи, діти разом з цим мимовільно стають і покровителями самої природи. Багато приємних переживань і свіжих вражень приносять їм прогулки й екскурсії в природу, спостереження за комахами, метеликами, жучками, мурашками, ведення щоденників природи, фенологічних спостережень. Власна праця над доглядом рослин і тварин, вирощення і збір врожаю, охорона природних об'єктів, мурашників, джмелів і бджіл, пташин гнізд, нерестилищ, водойм, парків, квітників, скверів, проведення Днів птахів, Днів лісу, Днів урожаю, відзначення професійних свят підвищують дієвість екологічного виховання молодших школярів, сприяють перетворенню знань в екологічні переконання.
У початковій школі екологічне виховання здійснюється як на уроках, так і в позаурочній роботі. Великі можливості щодо цього дають зокрема уроки ознайомлення з навколишнім світом, природознавства (рідний край), народознавства, трудового навчання, образотворчого мистецтва, інтегрованого курсу "Людина і світ". У позаурочний час велике виховне значення має робота на пришкільних ділянках, участь дітей у русі "зелених", юних натуралістів, екскурсії в природу, в зоопарк, природні заказники (місць заборон полювання) та заповідники (територій, що перебувають під охороною держави з метою збереження тваринною та рослинного світу, всього природного комплексу).
Форми та методи навчально-виховного процесу розділяють на загально педагогічні та специфічні. Зупинимось на їх характеристиці.
З основних методів екологічного виховання засобами народознавства можна відзначити наступні:
пояснювально-ілюстративний;
репродуктивний;
метод проблемного навчання;
частково-пошуковий;
дослідницький.
Так, у рамках пояснювально-ілюстративного методу можна повідомляти учням інформацію про навколишнє середовище і народні традиції, формувати відповідне ставлення до природи (розповідь, пояснення), друкованого слова (підручник, додаткова література наочних посібників (картин, схем, натуральних природних об'єктів тощо), практичного показу способів діяльності у природі (догляд за рослинами на пришкільній ділянці, догляд з тваринами у кутку живої природи тощо). При цьому діти слухають, читають, спостерігають співставляють нову інформацію про природні об'єкти з раніше засвоєною і запам'ятовують. Користуючись цим методом, вчитель доводить до відома учнів зміст, суть і значення народних традицій ставлення до природи.
Це цікаво:
Методи
дослідження самооцінки у молодших школярів
Існує ряд методик, які використовуються для визначення рівня самооцінки. Всі вони, незважаючи на удавану різноманітність, можуть бути легко і чітко класифіковані. Чисте» визначення самооцінки має на увазі всього два варіанти: або пряме перерахування випробуваним своїх якостей (методика М. Куна), аб ...
Шляхи і засоби
художньо-естетичного виховання молодших школярів
Ефективність художньо-естетичного виховання учнів залежить також від форм та методів його організації. Основною формою організації дитячої життєдіяльності для реалізації завдань художньо-естетичного розвитку є заняття з образотворчого мистецтва, художньої праці та музики. На уроках із цих предметів ...
Принципи та форми позаурочної роботи з трудового
навчання
У методичній літературі можна зустріти різні формулювання принципів позакласної роботи з ряду шкільних предметів. При дослідженні цих літературних джерел вдалося встановити, що є загальні принципи позакласної роботи, характерні всім шкільним предметам, а так само принципи, які характерні тільки лиш ...
На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.