Розвиток творчості особистості в дошкільному віці

Основу творчого потенціалу дитини становить її продуктивна (творча) уява. Будучи центральним новоутворенням, вона водночас і не від’ємна властивість свідомості, з якої розвивається все багатство суб’єктного світу дитини.

Саме тому розвиток уяви та системи творчих здібностей набувають значення провідної лінії педагогічної роботи в дитячому садку.

Представники гуманістичної психології вважають, що починати треба насамперед з того, щоб дати простір прояву здібностей малюка. Тим часом життя в садку аж занадто регламентоване, заорганізоване, і в дитини не лишається ані сил, ані часу для того, щоб створювати, будувати, фантазувати, робити щось самостійно.

Сучасні дослідження в галузі педагогіки та психології доводять, що дитина за своєю природою схильна до різних видів мистецтва з перших років життя. Її свідомість здатна одночасно охопити всі види художньої діяльності із своєрідним їх переплетінням у процесі розвитку. (Б. Юсов).

Видатні педагоги минулого надавали великого значення дитячому малюванню. Навчання дітей малюванню розглядалося як підготовка руки й ока до письма, а також як перша сходинка загальної системи навчання образотворчості.

У наш час дитячі малюнки досліджуються психологами, педагогами, мистецтвознавцями, фізіологами. Феноменом дитячого малюнка полягає у його полі функціональності в соціумі, у цінності для самої дитини, для батьків, фахівців у галузі дошкільної освіти.

Для батьків дитини малюнок це шлях до порозуміння з нею, до гармонізації її родинних стосунків.

Для фахівців у галузі дошкільної освіти, педагогів та психологів дитячий малюнок це – своєрідна матриця внутрішнього світу, розвитку всіх сфер особистості дитини, її соціалізації.

Зацікавлюючи дітей малюванням, педагог отримує змогу розвивати їхнє образне мислення, творчу уяву наочно споглядати красу й творчість, занурюватись у них.

Успіх у розвитку творчих здібностей дошкільнят залежить насамперед від професійної підготовки педагогів, їхніх особистих якостей.

Творчих дітей може лише виплекати творчий педагог. Аналіз педагогічної літератури з даного питання, зробити висновок: для того, щоб, розвиток творчих здібностей дітей став можливим, потрібно забезпечити вільний доступ дітей до матеріалів, які сприяють розвитку творчості, та їхньою різноманітністю, можливість працювати з ними будь-якої хвилини. Тому діти повинні мати вільний доступ до книг. Мати достатню кількість матеріалів для створення костюмів, що розіграти ту чи іншу казку.

Для того, щоб навчити дітей творити, потрібно завжди обговорювати з дітьми, як вони уявляють того чи іншого героя, як би вони його одягли, кому може належати певна річ.

Також у своїй роботі вихователь повинен забезпечити всім дітям психологічний захист. Щоб діти мали відчуття зовнішньої і внутрішньої безпеки, тобто, щоб вони знали, що будь-які їхні творчі спроби не отримають зі сторони вихователя чи будь-кого з дорослих чи дітей негативної оцінки тому велику увагу слід приділяти роботі з батьками. Можливим вважають батьківські збори на тему: «Розвиваємо творчу особистість», регулярні консультації «Як заохочувати дитину до творчості» тощо.

Найперше, що повинен зробити кожен вихователь і взагалі всі дорослі – це забезпечити дитині душевний комфорт, задовольняти її потреби в любові, повазі до себе і оточуючих у співчутті до невдач, і схваленні успіхів.

Одним із засобів навчання творчості виступає казка – процес, як потребує багато часу, зусиль, наполегливості, а оскільки гра є провідним видом діяльності у дошкільному віці, це в основному здійснюється в ігровій формі.

Для того, щоб навчити дітей передавати свої думки, почуття, стан, настрій спочатку слід вчити все це помічати в інших людях. Вчити дітей ставити себе на місце іншого.

Розглядаючи ілюстрації до певної казки слід задавати різні запитання до дітей. Версії відповідей на запитання і є підґрунтям для розвитку творчої розповіді. І, аналізуючи вже зроблену роботу в цьому напрямку, можна стверджувати, що чим більший життєвий досвід, чим більший як активний так і пасивний словник дитини, тим більше в неї потреби творити щось своє.

Отже, для того, щоб душа дитини пробудилася до творчості, потрібно навчити її дивитись і бачити, слухати й чути. А для цього потрібно викликати у дитини захоплення, інтересу, зокрема до казки. Тому варто жити з дітьми за принципом – жодного дня без казки.

Розвиваючи творчість дітей, слід пам’ятати про можливий аспект. Потрібно вчити дітей радіти своїм успіхам, пишатися ними, але навчити також радіти успіхам інших співпереживати невдачам, вчитися критично оцінювати свої досягнення. Якщо діти середнього віку на запитання: «Чия казка вам найбільше сподобалась?», часто кажуть, що саме їхня, то старші діти досить таки суб’єктивно оцінюють творчість товаришів.

Найпростіше вчити творити маленьких дітей. Та методика, де попереду іде не навчання, а творчість є найбільш дієва і природна. Вона максимально зберігає беззмінний дар. Навчання є лише необхідним додатком до творчості, і творчість диктує, що саме сьогодні є недостатнім, і що сьогодні потрібно вивчати, щоб не завадити розвитку творчих здібностей.

Це цікаво:

Технологічна карта по виготовленню композиції
Визначте по кольоровому колу основні кольори вашої композиції, за цими кольорами виберіть фурнітуру та аксесуари. Згідно з обраними кольорами, підбираємо тканину (мішковину) і драпіруємо нею чашку (горщик). Заповнюємо до верху чашку пінопластом та накриваємо його драпіровкою. Визначаємо висоту осно ...

Історія виникнення технології
Докорінна зміна освітньої мети переорієнтовує процес навчання на особистість дитини — його гуманізацію, загальнорозвивальний характер. Особистісно орієнтоване навчання передбачає організацію навчання на засадах глибокої поваги до особистості вихованця, врахування особливостей індивідуального розвит ...

Передові дидактичні технології
1. Індивідуалізація і диференціація навчання. 2. Алгоритмізація навчального процесу. Програмоване навчання. 3. Проблемне навчання. 4. Оптимізація педагогічного спілкування в навчальному процесі. 5. Методика інтенсивного навчання. 6. Збільшення дидактичних одиниць. Ключові поняття: індивідуалізація ...