Типи навчальної літератури

Сторінка 1

Поступове розширення досвіду створення книжок для читання, випробовування їх практикою спричинило і подальший розвиток теорії навчальної книжки. Не заперечуючи викладених вище доцільних дидактичних положень щодо її змісту, організації, спрямованості, принципів побудови, вітчизняні педагоги Т. Лубенець, С. Русова пропонують свої власні міркування, які доповнюють теорію навчальної книжки. Так, Т. Лубенець виділяє такі типи книжок для читання, поклавши в основу характер групування статей в них:

1) “… ті книжки, у яких статті розміщено не за тематикою, а за формою” (спочатку легкі, короткі, з більш простим і зрозумілим викладом, а потім – складніші за кожним з цих показників);

2) ті книжки для первинного читання, матеріал яких розміщено за порами року у чотирьох великих самостійних розділах;

3) “… книжки, в яких навчальний матеріал розподілено на різні розділи залежно від поглядів та переконань авторів книги”;

4) книжки, у яких “… матеріал розміщено із врахуванням поступового розширення кругозору дітей, які вперше почали навчання”.

Щодо змісту, Т.Лубенець вважає: “…у книжки для читання повинні увійти статті найрізноманітнішого характеру; сприяючи збагаченню учнів знаннями, вони повинні ще впливати і на духовний їх розвиток”. У книжці для читання обов'язково повинні бути присутні казки, пісні, прислів'я, загадки. Важливого значення надає Т.Лубенець і методу, що лежить в основі навчальної книжки, і відповідності дидактичним вимогам, віковим особливостям учнів, науковому характеру викладу матеріалу, цікавому змістові та іншим стимулам, які б могли “…зацікавити учнів навчанням, збудити в них допитливість, інтерес і бажання до навчання” . Одним із таких засобів, які слід впровадити стосовно діючих підручників, Т. Лубенець вважав скорочення часу на вивчення нецікавого, але потрібного матеріалу. Це, на його думку, дозволить підтримати інтерес, не допускаючи нудьги. Він писав:“Тільки елементарна грамотність, само собою, без розвинутої свідомості і спеціальних, із врахуванням місцевості, знань і умінь, за своєю суттю є мертвим капіталом”. За “Граматикою” цього автора період навчання грамоти тривав тільки 1,5 – 2 місяці, а всі букви вивчалися за 3-4 тижні (крім перших п'яти уроків вивчали по 2 букви, а на 16-му уроці – три), що дозволило швидше перейти до більш цікавої і привабливої для дітей діяльності – читання.

Як і К.Д. Ушинський, Т. Лубенець пропонував включати у зміст навчання посильний теоретичний матеріал вже з І класу. На його думку, такий підхід сприятиме не тільки свідомому опануванню конкретними поняттями, але й розвиватиме активність мислення. Продовжуючи таку практику, у свою книгу “Зернятко” (ІІІ клас) він вмістив розділ “Основні закони мислення”, у якому на конкретному матеріалі формував уявлення про подібність, відмінність, судження, означення, умовисновки.

Особливого значення Т. Лубенець надавав ілюстрації: “… зміст художнього малюнка повинен бути доступним розумінню дітей… щоб сприяти впливові художнього твору, пробудити у дітей здатність спостерігати, порівнювати і сприймати, тобто навчити їх читати картину так, як і художньо написану статтю”. В той же час, як і художній текст, картина та малюнок повинні відповідати певним вимогам. Потрібні такі зображення, “ .де дидактизм, надмірне нагромадження деталей і надмірна підкресленість, якщо не відсутні зовсім, то знаходяться у навчальній книзі на задньому плані”. Глибоко розуміючи психологічний механізм впливу наочності на особистість, Т. Лубенець стверджує, що “ .необхідно надати перевагу тим букварям і книжкам для читання, у яких малюнки є художньо правдивими зображеннями, пов'язаними із розповіддю або статтею, і містяться у порівняно невеликій кількості, так би мовити, пропорційно розмірам сторінки і обсягу книги. Великі малюнки на маленьких сторінках пригнічують сприймання дитини, а маленькі малюнки у незліченно великій кількості в порівнянні із текстом перевантажують і розсіюють увагу. Необхідним є певний проміжок між сторінками, щоб художній твір встиг глибоко вплинути на почуття дитини. Враховуючи все це можна беззастережно рекомендувати тільки ті навчальні книги, у яких картини і малюнки не є суцільним набором, який заміняє фрази і статті”. Недоцільним є використання таких зображень, які містять “сумнівні” сцени, тобто такі, які зображують життя у приторному світлі, життєво неправдиві, штучні морально-повчальні сюжети, оскільки вони формують у дитини переконання, що у житті завжди перемагає добро, що пізніше може призвести до розчарувань і зневіри. Вчитель повинен пам'ятати, що самостійного розгляду картини чи малюнка у книзі ще недостатньо для того, щоб дитина зробила правильний і глибокий висновок – для цього необхідне керівництво з боку вчителя.

Страницы: 1 2

Це цікаво:

Передумови виникнення Оксфордського університету
З X ст. в Салерно, Павії, Болоньї, Парижі існували університети. Там вивчали право, латинську мову, філософію, медицину, математику. В Англії справи були дещо гірші: навіть серед духовенства було немало неграмотних. У 1117 р. був створений університет, що мав за мету дати священнослужителям більш п ...

Мета та функції контролю
Головною метою контролю є забезпечення ефективності фор­мування знань, умінь, навичок учнів, використання їх на практиці, стимулювання навчальної діяльності учнів, формування у них прагнення до самоосвіти. Елементами контролю знань учнів є: перевірка - виявлення рівня знань, умінь та навичок; оціню ...

Основні шляхи реалізації змісту виховання та їх характеристика
Засоби реалізації змісту національного виховання: рідна мова, родовід, рідна історія, краєзнавство, рідна природа, національна міфологія, фольклор, національне мистецтво, народний календар, традиції, родинно – побутова культура, національні пріоритети у вихованні молоді. Під методами виховання розу ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2020 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com