Педагогічні та психологічні основи формування інтелекту

Сторінка 1

У широкому контексті під поняттям інтелект розуміють усю пізнавальну здатність людини – відчуття, сприйняття, пам’ять, уявлення, мислення ; у вузькому – загальну здатність індивіда пізнавати світ і розв’язувати проблеми, що визначають успішність у певному виді діяльності. До цього також можна додати житттєві уявлення про інтелект як здатність розв’язувати проблему "про себе" , без спроб та помилок. Найчастіше інтелект уявляють як загальну характеристику поведінки, що зумовлює успішну адаптацію до нових життєвих умов.

У наукових дослідженнях ( переважно зарубіжних) поняття "інтелект" зустрічаємо в багатьох контекстах: академічний інтелект, біологічний, вербальний, невербальний, соціальний, генетичний, психометричний , практичний, емоційний та ін. На жаль, вітчизняні психологи до останніх десятиріч майже не вживали цього терміна – замість нього фігурували поняття " мислення" або "розум". Однією з причин може бути відмова від тестування IQ (індексу інтелекту). Тож саме закордонний досвід дає нам різноманітні підходи до цього феномена.

Протягом ХХ століття існувало кілька напрямків з’ясування природи інтелекту, а саме його розглядають:

у біології – як мисленнєву силу, завдяки якій людина свідомо пристосовується до нових ситуацій;

у педагогіці – як навченість (Б.Скіннер, Е.Торндайк, Дж. Уотсон);

у психології – як сукупність або "сумарний" показник здібностей (прихильники структурного підходу), як результат процесу соціалізації та як сукупність процесів перероблення інформації.

Зупинімося на найвідоміших та найцікавіших моделях. Як побачимо далі, принцип їхньої побудови може бути ієрархічним, факторним та монометричним.

На думку Ю.Г.Айзенка, можна говорити про різні концепції інтелекту – біологічну, соціальну, психометричну, але вони лише відповідають його різноманітним структурним рівням. Фундаментальним є генетично зумовлений біологічний інтелект, рівень якого де термінується впливом наслідування (70 %) та середовища (30%).

Біологічний зміст інтелекту визначається за індивідуальною швидкістю перероблення інформації і характеризується трьома основними параметрами – швидкістю, наполегливістю, кількістю помилок.

Незважаючи на велику цінність робіт Айзенка з розроблення тестових завдань, суперечливим є недооцінка середовища як фактора формування інтелекту. За оцінками дослідників, на частку середовища в детермінації загального інтелекту припадає 30 – 35 % загальної фенотипової дисперсії, а на частку взаємодії середовища і генотипу – 20%. Найсильніше впливає середовище на невербальний показник інтелекту, сенсомоторні здібності, сприйняття, пам’ять .

Інтелект за Ж. Піаже визначається в контексті когнітивної поведінки. Піаже виходить з двоїстості природи інтелекту – водночас і логічної, і біологічної . Його функціональне призначення – структурування відносин між організмом і середовищем.

Як усі біологічні процеси інтелект має адаптивну природу, він не тільки реагує, а й скоріше зростає, змінюється, адаптується до зовнішніх умов.

У сформованій Піаже операційній концепції інтелекту розкриваються не внутрішні закономірності інтелектуальних механізмів, а способи розуміння стадій інтелектуального розвитку. Для цього він не просто запозичує апарат математичної логіки, а використовує її для структурування психічної дійсності. Основною структурною одиницею інтелекту виступає схема – ментальна структура, що переробляє знання, образи, об’єктивний досвід. Під час ознайомлення з новою ситуацією адаптація відбувається або засобом акомодації, або асиміляції. При цьому адаптація розуміється як рівновага між асиміляцією (пристосування матеріалу до існуючих схем поведінки) та акомодацією (пристосування цих схем до ситуації) . Зрозуміло, що форми адаптації можуть бути будь-якими. Отже, організація і адаптація – основні функції інтелекту або функціональні інваріанти .

Страницы: 1 2 3 4 5

Це цікаво:

Сполучення сучасних і традиційних технологій у навчанні історії
Говорячи про сполучення традиційних та сучасних технологій навчання необхідно позначити таку особливість, як взаємоперетворення інновації й традиції. Співіснування норми й інновації, які динамічно взаємодіють, розвиваються, є істотним для педагогічної інноватики. Норма зберігає те, що існує, а інно ...

Передові дидактичні технології
1. Індивідуалізація і диференціація навчання. 2. Алгоритмізація навчального процесу. Програмоване навчання. 3. Проблемне навчання. 4. Оптимізація педагогічного спілкування в навчальному процесі. 5. Методика інтенсивного навчання. 6. Збільшення дидактичних одиниць. Ключові поняття: індивідуалізація ...

Студентське самоврядування як невід`ємна складова демократизації вищої освіти
Система студентського самоврядування розроблена відповідно до рішень Уряду та засідань Колегії міністерства освіти і науки України. Виходячи із власної специфіки, вона містить взаємодіючі положення, що регулюють та стимулюють розвиток студентського самоврядування, спрямованого на поліпшення підгото ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2020 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com