Формування мислення як основного фактору інтелектуального зростання

"Педагогічна творчість,- писав В.Сухомлинський,- це спроможність допомогти людині пізнати свій внутрішній світ, передусім свій розум, допомогти їй спрямувати інтелектуальні сили, навчити її розуміти красу своєю працею, своїми зусиллями".

У школі в процесі навчання учнів вчать мислити, тобто з урахуванням їхніх природних особливостей забезпечують засвоєння ними прийомів розумової діяльності (аналіз, систематизація, узагальнення, порівняння, виділення головного), які в подальшому допоможуть їм самостійно здобувати знання.

Головний показник сформованості вмінь – здатність учня застосовувати засвоєний прийом в нових умовах (на новому матеріалі, в роботі з ще невідомими джерелами знань), тобто здійснювати перенесення його в умовах що змінюються.

Початок відпрацювання того чи іншого прийому навчальної діяльності і відповідного вміння школярів об’єктивно залежить від змісту історичного матеріалу і від накопичених знань, в тому числі – у способах розумової діяльності. Ряд історичних явищ, що вивчаються в 4-5 класах, краще усвідомлюються шляхом встановлення подібності і різниці з іншими, однорідними їм, а також відповідно виділення і узагальнення їх важливих ознак. Цим викликана необхідність вже з 4 класу практично навчати порівнянню, виокремленню головного і суттєвого, узагальненню історичних фактів, ознаків явищ .

В 5-6 класах на конкретних прикладах показуємо, що , співставляючи два однорідних явища або два ступені одного процесу, слід підсумовувати зміни, що відбулися, встановлювати їх прогресивність.

Поступово об’єкти порівняння все більш ускладнюються. При систематичній роботі до 8 класу школярі набувають вмінь порівнювати однорідні історичні явища і процеси.

Відповідаючи на питання анкети, як ти порівнюєш дві історичні події, явища, більшість восьмикласників (більше 400 чол., з якими велась робота) дали правильний опис прийому порівняння, а багато хто – перелік дій. Знання прийому показало 84% опитаних шестикласників і 91% семикласників.

Для семикласників характерний більш повний і чіткий перелік дій, наприклад, "1)складаю план порівняння, відбираючи для нього необхідні ознаки; 2) порівнюю події, тобто висловлююсь про них з кожного питання плану; 3) роблю всі можливі висновки".

З найпростішими прийомами аналізу і синтезу школярі практично знайомляться в 4 класі. Не пояснюючи спеціально цих прийомів, вчитель орієнтує учнів на виконання завдань, що вимагають виокремлення і синтезування історичного матеріалу, виділення головного, встановлення зв’язків.

В 5 класу, коли аналіз історичних фактів набуває більш розгорнутого характеру, вже необхідно пояснювати прийоми аналізу змісту навчального тексту і малюнків. На різноманітних прикладах п’ятикласники засвоюють сутність цієї розумової операції. Так, вони дізнаються, що шляхом аналізу предмету, наприклад, знаряддя праці, можна вияснити його якості (гострий, ріжучий, колючий та ін.), будову (основні частини, їх призначення і взаємозв’язок) тощо.

Учитель пояснює, що проаналізувати історичне явище(війна, повстання та ін.) – це значить встановити його причини, з’ясувати, які верстви суспільства були зацікавлені в його результатах, який його характер.

Від класу до класу аналіз історичних фактів повинен ставати глибшим і більш різностороннім, охоплювати багато ознак і зв’язків, ширше спиратися на теоретичні узагальнення.

Аналізу і наступному синтезу історичного матеріалу часто сприяє складання плану, а починаючи з 8 класу – плана-конспекту.

Більшість вчителів успішно навчають четвертокласників складати простий план прочитаної розповіді. При цьому важливо пояснити мету роботи: за допомогою плану легше виділити головне, запам’ятати зміст і переказати його у певному порядку. Пояснюються і основні прийоми складання плану: 1) поділ змісту текста (малюнку) на змістові частини; 2) виділення в кожній з них головної думки; 3) формулювання заголовку для кожної частини плану.

Учні 4-5 класів важко засвоюють вимоги: основний зміст розповіді повинен бути охоплений пунктами плану. З 6 класу школярі починають набувати вміння складати складний план. Він може охоплювати зміст одного або декількох пов’язаних між собою параграфів підручника. Звичайно вчитель сам формулює тему, за якою вимагає складання такого плану.

Це цікаво:

Лекційно-семінарсько-залікова технологія
Для школи це новий тип технології, що складає з форм навчальної діяльності, характерних для вузів. Оскільки старша школа орієнтована в більшій мері на вступ до вузу, у ній реалізується профільне навчання, тому старшокласників варто заздалегідь готувати до нового освітнього середовища. Для вчителя і ...

Методологія заняття гімнастикою для корекції психоемоційного стану студентів першого курсу вищого навчального закладу
Виходячи з актуальності обраної нами теми, яка говорить, що у сучасному суспільстві проблема психоемоційного стану виступає однією з ключових. Високі темпи життя, постійні перевантаження і дефіцит часу все більше впливають на психіку особистості і стають причинами різних відхилень в нормальній діял ...

Диференціальні рівняння як складова вивчення математики в педагогічних вищих навчальних закладах
Теорія диференціальних рівнянь є одним з найбільших розділів сучасної математики. Щоб охарактеризувати її місце в сучасній математичній науці, перш за все, необхідно підкреслити основні особливості теорії диференціальних рівнянь, математики, що складається з двох областей: теорії звичайних диференц ...