Методика застосування засобів навчання географії

Учням можна запропонувати виконати таке завдання: виміряти довжину екватора і обчислити, у скільки разів зображення поверхні на глобусі зменшено порівняно зі справжніми розмірами Землі.

Доцільно, щоб учні само­стійно розглянули в атласі або в підручнику малюнок, аерофотознімок, план місцевості, карту й зробили висновок про те, чим вони відрізняються один від од­ного, а також дали визначення, що таке план місцевості й географічна карта.

Важливо учнів навчити крес­лити умовні знаки й самостійно ними користуватися. Умовні зна­ки повинні асоціюватися в їх свідомості з конкретними предме­тами . Тому поряд з показом об'єкта на плані чи карті слід давати його зображення на малюнку, картині чи екрані. Дитина повинна образ­но уявляти, якою є зображена на карті чи плані місцевість, уявляти живу природу й господарську діяльність людини.

Далі учні опрацьовують текст підручника про поділ умовних знаків, Учитель демонструє й пояснює вимоги до накреслення умовних знаків. Окремі умовні знаки шестикласники креслять у своїх зошитах. За допомогою топографічного диктанту учні за­кріплюють знання та вміння чи­тати й креслити умовні знаки.

Зображення нерівностей зем­ної поверхні на плані та карті до­цільно почати з практичної робо­ти на місцевості − нівелювання горба, визначення відносної та абсолютної висоти. Після підбит­тя підсумків учні вивчають спо­соби зображення рельєфу на плані та карті. З цією метою виконуються окремі вправи і зав­дання, зокрема: через який про­міжок висоти підписано горизон­талі (залежно від масштабу кар­ти); чи одинакові відстані між го­ризонталями; в якому напрямі від озера цифрові позначення гори­зонталей зростають (зменшують­ся); як позначено вершини; що показують вільним кінцем ко­роткі лінії (бергштрихи); як ви­значати абсолютну висоту будь-якої точки на карті; яка від­мінність зображення рельєфу на географічній карті від плану.

Розгляд теми завершується роботою в групах з вивчення рель­єфу на топографічних і загально фізичних картах. За результата­ми роботи групи звітують.

До умінь, передбачених про­грамою, включено вміння орієн­туватися за картою, визначати за картою будь-яку точку на земній поверхні. Рівень опанування уч­нями цих умінь залежить від методики проведення занять. Шлях до усвідомлення теми „Градусна сітка Землі. Географічні координати точок“ не простий. Вивчення градусної сітки можна розпо­чати з її значення в житті людей. Кожного жителя села чи міста легко знайти за його адресою. Але як знайти серед безмежного оке­ану адресу корабля, що просить допомоги? Для цього треба вміти визначити його „географічну ад­ресу“, тобто координати на Землі. Визначається ця „адреса“ за до­помогою градусної сітки, яка на­носиться на глобус і на гео­графічні карти.

Дітям пропонується розгляну­ти карту півкуль та України і гло­бус, звернувши увагу на сині лінії, що перетинають їх у напрямі від полюса до полюса та перпендику­лярно до них. Відповідь шукають у тексті, висновках і словнику, в підручнику (самостійна робота).

Спочатку формується понят­тя про паралелі. Учитель звертає увагу учнів на те, що лінії на глобусі розмішені паралельно до ек­ватора у формі кола, що змен­шується до полюсів, що екватор ділить земну кулю на Північну й Південну півкулі та що ці лінії на місцевості уявні.

Далі вчитель наголошує, що всі меридіани мають однакову довжину, бо вони перетинаються в точках полюсів, і відстань між меридіанами найбільша на еква­торі, а з наближенням до полюсів вона зменшується. Необхідно розкрити особливості розташу­вання й формування меридіанів та паралелей на картах. Паралель і меридіан можна провести через будь-яку точку земної поверхні.

На картах і глобусах паралелі та меридіани наносять через пев­ний інтервал, які підписують і за їх допомогою визначають географіч­ну широту та довготу. Усі точки од­ного й того самого меридіана ма­ють однакову географічну довготу, а всі точки на певній паралелі ма­ють однакову географічну широту.

Учні розглядають у підручнику малюнки й під керівництвом учи­теля виконують ряд тренувальних вправ на визначення географічної широти й довготи. Для закріплен­ня навичок відводиться спеціаль­ний час на визначення географічних координат заданої точки та за вже відомими координатами на визначення місць (у формі гри на точність і швидкість).

Перші практичні навички користування градусною сіткою потрібно вдосконалювати в процесі подальшого вивчення гео­графії.

З метою набуття учнями умінь з визначення сторін горизонту на плані та карті слід провести тренувальні вправи на малюнку „Сторони горизонту“, на планах і картах.

Кожний з елементів карти вивчається поступово, паралель­но з вивченням відповідної теми. Після ознайомлення зі способа­ми зображення нерівностей зем­ної поверхні на плані та карті й опанування навичок користуван­ня шкалою висот можна перехо­дити до читання рельєфу на карті півкуль і карті України (фізична). На конкретних прикладах учи­тель пояснює дітям, що гори й рівнини суходолу розрізняють за висотою, зовнішнім виглядом, способом утворення та віком.

Це цікаво:

Особливості творчої праці дослідника
Як вже згадувалося, підвищення рівня використання наукового потенціалу є одним з найважливіших напрямів підвищення ефективності науки, який залежить від організації праці наукових працівників. Раціональна організація праці забезпечує зниження трудових витрат на науку. Найважливішими принципами орга ...

Структура пізнавального процесу
1. Основні ланки процесу пізнання та їх взаємозв’язок. 2. Характеристика окремих ланок пізнавального процесу: а) первинного сприймання; б) усвідомлення; в) осмислення; г) закріплення; д) застосування. 3. Знання, уміння і навички як компоненти дидактичного процесу. Ключові поняття: засвоєння, первин ...

Особливості організації виконання учнями графічних завдань
Графічна підготовка учнів – складова частина їх політехнічної освіти – сприяє раціональному засвоєнню елементів техніки, допомагає глибше виконати будову об’єктів і засобів праці, які не можна безпосередньо спостерігати. Необхідність вивчення креслення у середній школі зумовлена не тільки його виня ...