Шляхи, засоби і форми естетичного виховання

Сторінка 2

До основних засобів естетичного виховання належать:

1. Художнє виховання — двоєдиний процес художнього навчання і художньої освіти. Художнє навчання слід розпочинати з раннього віку. Спочатку воно тісно зв'язане з дитячою грою (насамперед такими її різновидами, як дитяче малювання та ігрова драматизація). Змістовною основою цих експресивних проявів дитини виступають казки, міфи, легенди та інші історії, що їх вона чує від дорослих, а також — реальні стосунки в сім'ї, на вулиці, в дитсадку і т. ін. У цей період важливо, по-перше, збагатити уяву дитини за допомогою народних казок та творів інших жанрів літератури, а по-друге, всіляко сприяти її образотворчій активності з метою вироблення в неї потреби в художній діяльності.

В міру завершення періоду спонтанної дитячої творчості необхідно органічно перевести інтерес дитини від самого процесу творчості на її продукт і розпочати навчання основам професійних навичок художньої творчості у тому чи іншому виді мистецтва. Із зростанням дитини та розвитком її здібностей доцільно переходити від навчання одним видам мистецтва до навчання іншим (беручи до уваги нахили і здібності дитини). Як правило, здійснюється перехід від образотворчих, динамічно-пластичних та імпровізаційно-ігрових видів мистецтва до мовно-словесних та музично-драматичних видів. Одночасно відбувається художня освіта дитини — її знайомство з надбанням кожного з видів мистецтва, який вона засвоює: з творами живопису, скульптури, театру, літератури, музики, кіно.

Звичайно, художнє виховання не передбачає, що кожна дитина стане в майбутньому митцем-професіоналом. Але тільки завдяки художньому вихованою в індивіда може сформуватися потреба у постійному та серйозному спілкуванні з мистецтвом. До того ж тільки засвоївши певні навички професійної діяльності в мистецтві можна навчитися адекватно розуміти художню мову того чи іншого виду художньої діяльності. І ще: саме під впливом художнього виховання формується естетичний смак — здатність людини оцінювати всі явища дійсності з точки зору їх естетичної значущості для неї. З самого початку він розвивається як художній смак — на етапі ранньої художньої діяльності дитини та під час її тісного спілкування з мистецтвом.

Навчаючись виражати в певній зовнішній формі певний людський смисл, опановуючи історію виражальної діяльності, яка концентрується в мистецтві та інших видах художньої творчості, людина одночасно вчиться безпосередньо у сприйнятті та переживанні визначати для себе сприйнятливість того чи іншого явища життя (а не тільки мистецького твору) на предмет органічного сполучення і відповідності його змісту та форми, внутрішнього та зовнішнього. Спільний естетичний досвід людей, що грунтується на прилученні до світової культури, сприяє тенденції до встановлення загальнозначущості естетичного смаку (при всій різноманітності індивідуальних смаків, конкуренція яких і породжує естетичне життя суспільства). Ця тенденція до спільності смаків втілюється в естетичному ідеалі, що є основним структурним елементом естетичної свідомості. Становлення естетичного смаку поза контактами з мистецтвом спричиняє прояви нерозвиненого смаку, які ще називають його відсутніст.

Отже, саме завдяки художньому вихованню мистецтво набуває для людини статусу смисложиттєвої цінності. Тому воно і є найдійовішим засобом естетичного виховання.

Крім класичною мистецтва важливим засобом естетичного виховання є фольклор. Власне перші стадії естетичного розвитку характеризуються засвоєнням саме фольклору (казки, приказки, колискові та інші народні пісні, традиційні форми побуту, одягу, іграшок тощо). Фонд фольклорних образів стає у подальшому основою розвитку інших художніх уподобань. Одним із завдань естетичного виховання є забезпечення органічного переходу естетичних інтересів людини від стереотипів фольклорного світосприйняття (при їх збереженні в естетичній свідомості) до канонів реалістичного мистецтва. На цьому важливо наголосити, оскільки у вік панування засобів масової комунікації прогалина в художньому розвитку особи (відсутність потреби у сприйнятті серйозного мистецтва) одразу ж заповнюється тими видами художньої діяльності, які виконують переважно одну, розважальну, функцію (поп-музика, розважальна література, кіно, масові видовища тощо).

2. Дійовим засобом естетичного виховання є естетична та мистецтвознавча освіта — опанування естетичною теорією, вивчення історії та теорії розвитку мистецтва, окремих його видів, ознайомлення з життям та творчістю видатних митців минулого й сучасності.

3. Процес естетичного виховання особи важко уявити без цілеспрямованого поширення, популяризації та пропаганди найвищих досягнень художньої культури людства, ознайомлення широких народних мас з видатними мистецькими творами минулого та сьогодення, творчістю вітчизняних і зарубіжних художників. Значну роль у цьому відіграє літературно-художня критика, яка, з одного боку, робить мистецтво зрозумілішим для публіки, а з другого — регулює сам художньо-творчий процес.

Страницы: 1 2 3

Це цікаво:

Освіта в Китаї
Сучасна система освіти в КНР має ряд специфічних рис, якщо порівнювати її із зарубіжними аналогами. Так, на відміну від ще одного азіатського велетня - Індії, Китай є країною з високим і швидко росте рівнем письменності населення, у тому числі селянського (становлячого основну масу населення в обох ...

Характеристика мовного світогляду Олександра Духновича
Ставлення до мови є інтегральною частиною національної свідомості. Особливо важливе воно в діяльності представників інтелектуальної еліти народу, насамперед його будителів і просвітників, до яких належав визначний письменник, педагог, церковний діяч о. Олександр Духнович. У навчальних курсах з істо ...

Метод Case-Studies як складне багатоаспектне явище
Глобалізація сучасних економічних та соціальних процесів обумовлює необхідність входження українських вищих навчальних закладів у світовий освітній простір, навчання людини "навикам сприймання нових знань", залучення її в інноваційну діяльність – "процес перетворення наукового знання ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com