Лінгвістичні основи формування фонологічної компетенції

Ø адекватно вимовляти й розрізнювати зі слуху усі звкуки англійської мови;

Ø зберігати довготу і короткість голосних;

Ø зберігати дзвінкість кінцевих дзвінких приголосних;

Ø уникати пом'якшення приголосних перед голосними;

Ø дотримуватися злитої вимови службових слів з повнозначними;

Ø дотримуватися словесного і фразового наголосу а також поділу речення на синтагми;

Ø володіти інтонацією стверджувальних, питальних (загальних, альтернативних, спеціальних) спонукальних речень, а також речень з однорідними членами;

Ø користуватися транскрипцію.

Мінімізація змісту навчання вимови позначається і на характері вимог до якості вимови учнів. У загальноосвітній школі учні повинні оволодіти вимовою апроксимовано, тобто наближено до еталону слухо-вимовних і ритміко-інтонаційних навичок освічених носіїв іноземної мови до такого рівня, який дозволяє успішно здійснювати іншомовне спілкування.

Фонетична навичка як об’єкт говоріння складається із двох операцій: операцій артикулювання та операцій інтонування (С.Л. Бобир). Навички вимови можна вважати сформованими, якщо вони характеризуються такими якостями як фонематичність, автоматизованість, сталість і гнучкість .

У навчанні іншомовної вимови слід враховувати, що учні вже володіють звуковими засобами рідної мови і в багатьох випадках — другої мови. З одного боку, це допомагає опанувати вимову іноземної мови, з іншого — спричиняє певні труднощі через інтерференцію рідної мови. Так, типовою помилкою для україномовних учнів є недотримання довготи голосних у німецькій та англійській мовах, бо в рідній мові довгота не має смисло-розрізнювального характеру. Джерелом помилок в інтонації є, наприклад, відсутність в українській мові високого початку та різкого падіння у спадному тоні, що характерно для англійського мовлення.

В загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти, провідні завдання формування англомовної фонетичної компетенції молодших школярів полягають у наступному:

¨ слід забезпечити необхідну орієнтацію дітей у фонемному складі, а також у явищах просодії комунікативного мінімуму початкового ступеня, визначених чинною програмою з іноземної мови;

¨ створити передумови вмотивованого і комунікативно спрямованого оволодіння учнями операціями артикуляції та операціями інтонуван-ня у межах навчального матеріалу початкової школи;

¨ моделювати навчальні ситуації фонетично правильного оперування учнями одиницями мови та мовлення на всіх рівнях організації іншомовного спілкування: на рівні фрази, понадфразової єдності та розгорнутого тексту (рівень дискурсу).

Для реалізації цих завдань процес формування англомовної фонетичної компетенції у дітей молодшого шкільного віку має базуватися на таких перевірених практикою викладання іноземних мов у початковій школі принципах:

¨ принцип зіставного аналізу фонологічних систем рідної та іноземної мов;

¨ принцип свідомо-імітативного навчання вимови;

¨ принцип наочності у навчанні вимови;

¨ принцип комунікативної організації навчання вимови.

Необхідність дотримування принципу зіставного аналізу фонологічних систем рідної та іноземної мов зумовлена тим, що іншомовні слухо-вимовні навички формуються додатково до вже сформованих фонетичних навичок рідної мови. Тому рідномовні навички спричиняють негативний вплив на вимову іншомовних звуків, а також на інтонаційні та ритмічні характерис-тики іншомовного мовлення, що й призводить до типових фонетичних помилок українських учнів, проаналізованих вище.

Це цікаво:

Статура школярів з різним рівнем біологічного дозрівання
Серед школярів з „нормативною поведінкою” виявлено 56,1% учнів з торакальним типом статури. В учнів „групи ризику” друге місце займають випробувані, паспортний вік яких випереджає біологічний (19,3%), а в школярів з „нормативною поведінкою” - контингент із відставанням рівня дозрівання організму (1 ...

Теоретичні основи використання бесіди як методу навчання
Методи навчання розглядаються в педагогіці як один із найважливіших компонентів загальної структури навчально-виховного процесу. Проблемі методів навчання присвячені дослідження багатьох вчених: Я. Коменського, К. Ушинського, А. Дістервега, П. Каптєрєва, А.Алексюка, Ю. Бабанського, І. Лернера, М. М ...

Методика розвитку витривалості
Починаючи роботу з розвитку і вдосконаленню своєї витривалості, необхідно дотримуватися певної логіки побудови тренування, так як нераціональне поєднання в заняттях навантажень різної фізіологічної спрямованості може привести не до поліпшення, а, навпаки, до зниження тренованості. На початковому ет ...