Сімейний обов'язок

Сторінка 5

Виконання материнського і батьківського обов'язку істотно залежить від особистості матері чи батька. Вимогливість до себе, до своєї зовнішньої і внутрішньої культури, багатий емоційний світ матері, витримка і воля батька, знання батьками запитів та інтересів своїх дітей, вміння зрозуміти їх позицію, здатність співпереживати разом з дітьми, бути для них добрим прикладом — вже за це діти, безперечно, поважатимуть батьків, пишатимуться ними. Мабуть» найчастіше батьки виконують свій батьківський обов'язок, даючи ділові, конструктивні поради дітям. Треба лише, щоб ті поради не були надокучливими, 0езапеляційними, щоб батько або мати залучали саму дитину, особливо в юнацькому віці, до вироблення самостійної думки щодо поводження в кожному випадку. До обов'язків батьків ми відносимо також допомогу дітям у виробленні ними своїх власних життєвих програм.

Однією з форм навчання дітей, а отже, зв'язку поколінь, є батьківські листи. Це можна проілюструвати на двох прикладах: «Листи до сина» Честерфілда і «Листи до сина» В. О. Сухомлинського. Перші з них написані у XVIII столітті англійським філософом-мо-ралістом, графом за соціальним походженням. Другі в документом нашої соціалістичної доби; вони написані професійним учителем з Павлиша. Є щось спільне у цих «Листах» — обидва батьки хочуть, щоб сини стали їхніми гідними спадкоємцями, ствердили собі добре ім'я на землі. Тому й уболівають про виховання своїх дітей, гідно виконуючи свій батьківський обов'язок. Крім того, вони дають можливість іншим людям за допомогою цих «Листів» прилучитися до їх непересічного виховного досвіду.

Чим же зумовлене таке становище? Де його об'єктивні корені? Справа в тому, що батьки для дітей е переважно об'єктом почуттів, тоді як діти для батьків — і об'єктом почуттів, і об'єктом діяльності. До батьківської (особливо материнської) любові обов'язково приєднується ще й величезна турбота, прагнення допомогти дітям «стати на ноги». Ця любов безкорислива. У любові дітей до батьків домінує вдячність, але вона істотно залежить не тільки від пам'яті дочки чи сина, а й від їх моральної зрілості.

Якщо в минулому діти були годувальниками для своїх батьків, коли ті ставали немічними, то тепер ця функція майже відпала. Держава гарантує кожному трудящому пенсію по старості. Батьки виявляються не тільки матеріально незалежними від дітей, а навпаки, мають можливість подавати матеріальну допомогу своїм дорослим і одруженим дітям.

Мабуть, найважливіша моральна дія в сім'ї — поступово вчити дітей любити своїх батьків. І тут батьки самі с сівачами того, що їм доведеться пожинати в старості. Співчуття матері чи батькові в їхніх справах, співпереживання, співучасть дітей у життєдіяльності сім'ї, внесок працюючих юнаків і дівчат до загального бюджету сім'ї, допомога старших дітей батькам, найчастіше матері, коли сім'я втратила батька. (В даному випадку особлива роль належить синові: він і опора і захист усієї родини, подібно до того як це мав би робити батько.) Ось такі якості, на нашу думку, повинні прищеплювати батьки своїм дітям змалку. Проте у реальній системі «батьки — діти» є не лише прямі, а й зворотні зв'язки. Неправильно думають ті батьки, які вважають, що лише від них до дітей ідуть лінії соціальних впливів. Сімейні стосунки багатопланові: вони включають те, що батьки передають дітям, діти одне одному, і, звичайно, те, що діти передають своїм батькам. Що ж можуть і насправді передають діти своїм батькам, чим вони збагачують родинне життя? Коротко можна сказати:

— діти урізноманітнюють і збагачують міжособистісні зв'язки в сім'ї;

— розширюють сферу її інтересів і потреб;

— дають батькам емоційне вдоволення уже фактом своєї появи на світ, а ще більше своїми успіхами, неповторною діяльністю;

— дають можливість батькам ніби повертатися до своїх дитячих років, переживати знову пройдені етапи життя;

— задовольняють почуття материнства і батьківства, дають можливість жінкам і чоловікам відчувати насолоду від переживання цих високих почуттів.

Чесно і віддано виконуючи обов'язки щодо своїх батьків і сім'ї в цілому, діти цементують єдність поколінь, підносять престиж сім'ї як мікроосередка суспільства. Зрозуміло, було б помилкою ідеалізувати дітей, адже не всі вони і не завжди сумлінно виконують свої обов'язки щодо батьків і родини в цілому. Діалектика сімейних стосунків така, що діти можуть не лише нарощувати соціальний потенціал сім'ї, а й знижувати його, розхитувати і знищувати те, що з таким трудом здобували їхні батьки. На жаль, приклади таких дітей непоодинокі.

У стосунках батьків і дітей є ряд відмінностей залежно від їх віку і статі. Коли діти Ще малі (раннє дитинство, дошкільний вік), вони виступають об'єктом особливої турботи матері чи батька, їх почуттів і діяльності. Малу дитину батьки не тільки більше і глибше, безпосередніше і сильніше люблять — вони беруть її на повне обслуговування (годують, одягають, водять на прогулянку, кладуть спати, розважають). Діти в цьому віці переважну частину часу свого життя проводять невідлучно від батьків, особливо від матері. До однорічного віку мати практично не залишає маля навіть на кілька днів.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Це цікаво:

Методика проведення уроку з валеології "Функції органів травлення. Для чого людина харчується"
Мета: познайомити дітей із раціональним харчуванням; вчити правильно доглядати за зубами; продовжити формувати уявлення про процес травлення, органи травлення та їх функції; розвивати спостережливість, уважність; збагачувати словниковий запас; виховувати бажання бути здоровими та позитивне ставленн ...

Проектування мотиваційних технологій навчання
Мотивація - внутрішня психофізична готовність суб'єкта до виконання діяльності. Готовність проявляється як за зовнішніми ознаками, так і за системою об'єктно-фізіологічних характеристик. Мотивація і пояснення суб'єктом причин своїх дій з посиланням на обставини, які спонукали його до вибору даних д ...

Педагогічні ідеї О.В. Духновича
Визначну педагогічну діяльність у першій половині та середині XIX ст. проводив на Закарпатті Олександр Васильович Духнович (1803—1865). Педагог стверджує, що дитина стає особистістю, людиною тільки тоді, коли вона набуває освіту і виховання. Людина без виховання, на думку О.В. Духновича, подібна до ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com