Провідні педагогічні ідеї християнської теорії морального виховання, обґрунтовані представниками греко-католицької Церкви

Педагогіка і виховання » Моральне виховання учнівської молоді в Галичині кінця ХІХ початку ХХ століття » Провідні педагогічні ідеї християнської теорії морального виховання, обґрунтовані представниками греко-католицької Церкви

Сторінка 2

Другим завданням морального виховання є формування і розвиток моральних почуттів. Моральні почуття – це переживання людиною свого відношення до вчинків і дій, що регулюються нормами моралі. Іншими словами – це почуття задоволення від позитивних вчинків і поведінки, або почуття обурення від негативних вчинків і поведінки. Почуття виступають мотивами будь-якого морального вчинку. Моральні почуття можна поділити на особисті і суспільні. До особистих слід віднести: амбіцію (почуття задоволення від поваги і пошани іншими) гордість (переоцінка самого себе), покору (розуміння власних недоліків), каяття (породжується свідомістю власних недолоків), сором (виникає тоді, коли про недоліки довідуються інші). Причому, ставлення християнської етики до цих моральних почуттів є різним. Якщо такі з них, як покора і каяття вважаються чеснотами, то гордість і амбіція відносяться до протилежної категорії гріхів. Серед суспільних моральних почуттів можна виділити симпатичні (уміння радіти за іншого, відчувати терпіння іншого, бути милосердним і та ін.) і антипатичні (самолюбство, ненависть та ін.). Знову ж таки, з точку зору теорії морально-релігійного виховання, симпатичні почуття всіляко схвалюються, а антипатичні - засуджуються.

Головна і кінцева ціль морального виховання – формування моральної поведінки. Однак, не завжди вчинки свідчать про моральну вихованість. Важливими є і спонукальні мотиви, що призвели до вчинків. Тому формування високоморальних мотивів діяльності - важлива і необхідна частина виховання. Система вчинків веде до формування моральних звичок – потреби здійснити моральні вчинки. Причому, погляди на мотивацію діяльності з точки зору різних етичних систем також не є однаковими. Якщо марксистсько-ленінська етика та ідеологія націонал-шовінізму вважали, що для досягнення суспільно значущої мети придатні будь-які засоби, то з позицій християнства гріховні й аморальні вчинки не можуть мотивувати добру мету.

Важливе значення в теорії морального виховання займає питання критеріїв моральної вихованості. У радянській виховній системі ними виступали наступні:

Культура спілкування і взаємин у повсякденному житті (ввічливість, уважність, пунктуальність і відповідальність, скромність, тактовність, чуйність, делікатність).

Культура поведінки в колективі (дисциплінованість, організованість).

Культура взаємин у праці.

Культура мовлення.

5. Культура зовнішнього вигляду.

З точки зору християнської етики система критеріїв моральної вихованості є значно ширшою. Окрім вищезгаданих вимог щодо відносин людини до самої себе та інших, християнство розглядає ще й відношення людини до Бога як свого творця. Причому остання група відносин є пріоритетною. Свідченням цього є зміст трьох перших Божих заповідей.

На початку ХХ ст. науковий аналіз концептуальних засад морально-релігійного виховання у контексті побудови теорії національного виховання, поряд з прогресивними галицькими педагогами, здійснювали такі видатні представники греко-католицької Церкви, як Андрей Шептицький, Юліан Дзерович, Иосиф Сліпий, Іван Бартошевський. При цьому особлива увага приділялася чіткому визначенню мети, завдань, філософському обґрунтуванню вибору теорії національного виховання. Опираючись на положення християнської моралі, вони піддавали гострій критиці існуючі на той час різні виховні системи: натуралістичну, реалістичну, матеріалістичну, націоналістичну та гуманістичну. Розглянемо коротко основні засадничі ідеї та положення цих систем, обґрунтовані діячами Церкви.

Представники натуралістичного вчення, прагнучи залишити дитину в її природному стані, не брали під увагу виховного впливу культури, відкидали надприродне походження людини. Тому, на думку духовенства, це вчення не могло стати основою для побудови нової теорії виховання.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Це цікаво:

Використання бесіди на різних етапах уроку в процесі вивчення курсу «Я і Україна»
Бесіду можна проводити на всіх етапах уроку природознавства: при опитуванні, вивченні нового матеріалу, актуалізації знань тощо. Це можна показати за допомогою фрагментів уроків з природознавства. Організаційна частина. Її мета – мобілізувати дітей до праці, активізувати їх увагу, створити робочу а ...

Види виховної роботи в СОМУ
Виховання студентів СОМУ перш за все реалізується у процесі здобування освіти з обраної спеціальності. Всілякі форми позааудиторної роботи в максимальній мірі враховують ці обставини. Формування етичного, суспільно-патріотичного і творчого початку відбувається через всілякі форми поза аудиторної ро ...

Охарактеризуйте особенности учебных экскурсий
Экскурсии – это форма урока, позволяющая учащимся непосредственно наблюдать изучаемые объекты и явления в их натуральном виде, в естественном для них окружении, в природе. Они обеспечивают реализацию дидактического принципа связи теории с практикой. Экскурсии бывают вводные, текущие и итоговые, про ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com