Вплив підлітків на процес та механізми адаптування їх однолітків

Сторінка 2

Зазвичай необхідність адаптації виникає у зв’язку з кардинальною зміною діяльності людини та її соціального оточення. У подібну ситуацію потрапляють діти, які вперше переступили поріг ліцею: змінюється їхнє соціальне оточення (новий колектив, нові вчителі) і система діяльності (нова система знань, навчальна ситуація нового ступеня освіти). При вступі дитини до нового навчального закладу рівні адаптивності залежать від того, яку роль передбачає відігравати новачок у новому класі, які обставини привели його до іншого навчального закладу, як він пристосовується до основних параметрів психологічного клімату класу.

Адаптація передбачає насамперед розвиток умінь і навичок у сфері спілкування; встановлення гармонійних взаємин між учнями й учителями. Крім того, основними напрямами адаптації є:

формування уміння жити в суспільстві, співпрацювати;

розвиток терпимості до інших людей, інших поглядів;

розвиток здібностей до взаємопорозуміння;

формування відповідальності;

розвиток навичок спілкування;

формування вмінь розв’язувати життєві пробеми;

стимулювання пізнавальної активності ;

тренування навичок саморегуляції, розвиток стійкості до стресу;

формування почуття впевненості.

Товариство однолітків як фактор соціалізації

Одна з головних тенденцій перехідного віку – переорієнтація підлітків з батьків, вчителів і взагалі старших на однолітків, більш або менш рівних собі за статусом. Ця переорієнтація може відбуватись повільно і поступово, або різко і бурхливо, вона по - різному виражена в різних сферах діяльності, в яких престижність старших і однолітків, неоднакова, але така переорієнтація відбувається обов’язково.

Потреба в спілкуванні з однолітками, яких не можуть замінити батьки, виникає в дитини вже в 4-5 років (за деякими даними – навіть раніше) і з віком неухильно зростає. Відсутність товариства однолітків вже у дошкільників негативно проявляється на розвиткові комунікативних здібностей і самосвідомості особистості. Поведінка ж підлітка за самою суттю є колективно- груповою .

З однолітками старшокласники переважно бажають проводити своє дозвілля, їх ознайомлюють зі своїми думками. Про свої улюблені заняття учні розказують переважно товаришам і друзям, рідше – батькам і зовсім рідко – вчителям. Встановлено, що погляди класного колективу дуже цінують близько половини юнаків, а поглядами вчителя – лише третина.

Які ж психологічні функції товариства однолітків в юнацтві? По-перше, спілкування з однолітками дуже важливий специфічний канал інформації; по ньому підлітки узнають багато чого з необхідних речей, про які їм по тих чи інших причинах не розповідають дорослі. Наприклад, переважну частину інформації з питань статі підлітки отримують від однолітків, тому їх відсутність (відсутність товариств)може затримати психосексуальний розвиток або завдати йому хворобливого характеру, якщо немає інших джерел такої інформації.

По-друге, це специфічний вид діяльності і міжособових стосунків. Групова гра, а потім і інші види спільної діяльності випрацьовують в дитини необхідні навички соціальної взаємодії, вміння підкорятись колективній дисципліні і в той же час відстоювати свої права, співвідносити особисті інтереси з суспільними. Поза товариством однолітків, де взаємовідносини будуються принципово на рівних началах і статус потрібно заслужити і вміти підтримати, дитина не може випрацювати необхідних дорослому комунікативних якостей. Змагальність групових стосунків, якої немає в стосунках з батьками, також слугує цінною життєвою школою. За виразом французького письменника А. Моруа, шкільні товариші – кращі вихователі, ніж батьки, бо вони безжалісні.

По-третє, це специфічний вид емоційного контакту. Усвідомлювання групової належності, солідарності, товариської взаємодопомоги не лише полегшують підліткову автономізацію від дорослих, але й дає підлітку надзвичайно важливе для нього відчуття емоційного добробуту і стійкості. Чи зумів він заслужити повагу і любов рідних, товаришів, має вирішальне значення для юнацької самоповаги.

Зростання впливу однолітків з віком проявляється, насамперед, в тому, що зростає кількість часу, який проводиться старшокласником серед однолітків, в порівнянні з часом, який проводиться з батьками.

Норми і критерії, які прийняті в колі однолітків, стають більш важливими, ніж ті, які існують у старших. Врешті решт, росте потреба у визнанні з боку однолітків.

Але ставити в один ряд вплив старших і однолітків механічно, без урахування конкретних соціальних умов і сфери діяльності, неможна.

Страницы: 1 2 3

Це цікаво:

Формуючий експеримент. Метод екологічного проекту
У другій половині 90-х років ХХ століття у вжиток пересічного громадянина якось непомітно, але стрімко, увійшло слово „проект”, разом із великою кількістю інших іншомовних слів, вживати які означало слідкувати за модою. З’явилися великі державні проекти – економічні, соціальні. Термін „проект” утве ...

Народознавство: суть, принципи, функції та засоби
Народознавство як наука про життя, звичаї та обряди й духовну творчість народу загальновизнане у всьому світі. Не випадково І. Франко у своїй праці "Найновіші напрямки в народознавстві" (1895), крім української назви, подає також німецьку й англійську. Обсяг поняття "народознавство&q ...

Кризи дитячої обдарованості
Багато авторів відзначають нерівномірну динаміку розвитку дитячої обдарованості. Феномен "зникнення", "загасання" обдарованості давно цікавить практиків - психологів і педагогів. Що ж робити, щоб дитяча обдарованість не зникала? А якщо вона повинна зникнути, то чи варто витрачат ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2020 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com