Психолого - педагогічні основи розвитку творчого мислення молодших школярів

Історичний аспект розвитку творчого мислення засобами природи «Історія розвитку всього людства - це послідовність творчих актів створення духовних і матеріальних цінностей індивідуального та суспільного значення. Творчий (інтелектуальний та художній) потенціал людей є рушієм прогресу суспільства. Уявімо на мить, що творчість зникла, – і враз постане картина рутинної діяльності, яка призупиняє процес розвитку кожної особистості й людства в цілому.

Питання про сутність творчості та творчої особистості, їх особливості, механізми творчого процесу, виявлення і розвиток творчої обдарованості ще й сьогодні недостатньо вивчені. Та все ж таки дуже хочеться наблизитись до усвідомлення «таємниць» цього незрозумілого феномену».

Спостереження, які свідчать про те, що розумові можливості людей нерівні, старе як світ. І видатні філософи давнини, і їх менш обізнані в науках сучасники добре розуміли, наскільки істотна різниця між видатним творцем (генієм) і простим смертним - людиною. Також давно було помічено, що відмінності ці часто виявляються вже в дитинстві.

Природно, що і самих дослідників, і суспільство в цілому здавна хвилювало питання походження і природи цих відмінностей. Але людська психіка із усіх явищ дійсності найбільш важко пізнаваний об'єкт. Імовірно, тому генетично першим поясненням природи індивідуальних розбіжностей та існування видатних здібностей в окремих людей був висновок про їх «неземне божественне» походження. Видатна людина (геній), на думку древніх, щасливий обранець богів. Він посланий на землю для того, щоб подолати буденні уявлення і силою духу опромінити людству шлях до досконалості і величі.

З найдавніших часів аж до XIX ст. (А. Баумгартен, Г. Гегель, І. Кант та ін) в наукових трактатах міцно утвердився термін «геній» (від лат. genius - дух). Їм позначали явище, яке в більш пізні часи стали називати значно скромніше - «суб'єктом творчої діяльності».

Термін «талант» став використовуватися практично одночасно з терміном «геній». Спочатку словом талант (від грец. talanton) іменувалася велика міра золота. Ми можемо припустити, що спочатку «талант» і був покликаний виступити одиницею виміру геніальності, але це лише здогадка. Поступово сформувалося уявлення про талант як високий ступінь розвитку здібностей до певного виду (видів) діяльності, в той час як під «генієм» стали розуміти вищий, максимальний рівень їх прояву, розташований,образно кажучи, над талантом.

Видатний філософ Аристотель вважав, що талант - це природний дар, природна здібність людини до успішного виконання справи. Платон у праці «Світова душа» стверджував, що в основі творчості лежать два її різновиди – людська і Божа, і людська творчість залежить від Божої іскри. Отже, інтуїція, натхнення, талант, за Платоном, - дар Божий.

У християнській філософії Середньовіччя розуміння творчості беззаперечно пов’язане з розумінням Бога, який вільно творить світ, людина ж у своїй творчості мовби постійно звернена до Бога і обмежена ним.

Гуманізм епохи Відродження породжує новий ідеал яскравої, сильної особистості, яка, прагнучи досягти щастя на землі, розвиває й утверджує творчі здібності своєї активної натури.

Франсуа Рабле у своєму сатиричному романі «Гаргантюа і Пантагрюель» пропонує організовувати процес навчання на зацікавленості дитини навколишнім середовищем.

Мішель Монтень вважав, що на перше місце в процесі навчання та виховання необхідно поставити не нагромадження знань, а розвиток мислення… Виховання розуміється ним як засіб виявляти, розкривати й удосконалювати те, що дане людині природою.

Однією з перших спроб глибокого філософсько-психологічного осмислення проблеми обдарованості було дослідження іспанського лікаря, що жив в епоху Відродження, - Хуана Уарте. Його робота була однією з перших в історії психології де розглядалося - як основне завдання - вивчення індивідуальних відмінностей в здібностях з метою подальшого професійного відбору. Аналіз здібностей в теорії X. Уарте зіставлявся з темпераментом і з відмінностями у сферах діяльності, що вимагають певних, відповідних їм обдарувань. В якості основних здібностей він виділяв фантазію (уяву), пам'ять та інтелект. Х.Уарте підкреслював залежність таланту від природи, проте це, на його думку, це не означає марності виховання та праці. При цьому, говорячи про виховання і навчання талантів, він акцентував увагу на необхідності врахування індивідуальних і вікових особливостей учнів.

Це цікаво:

Основні шляхи виховання дисципліни
Коли після однієї з лекцій Макаренко поставили питання «Які основні шляхи виховання свідомої дисципліни?», він відповів гранично коротко: «Основний шлях виховання дисципліни — це весь виховний процес», а «головні засоби виховання — це хороший колектив педагогів і добре організований, єдиний колекти ...

Про поняття особистісно-діяльного підходу
Основи особистісно-діяльного підходу були закладені в психології роботами Л.С. Виготського, А.Н. Леонтьева, С.Л. Рубінштейна, Б.Г. Ананьева, де особистість розглядалася як суб'єкт діяльності, яка сама, формуючись в діяльності і в спілкуванні з іншими людьми, визначає характер цієї діяльності і спіл ...

Передові дидактичні технології
1. Індивідуалізація і диференціація навчання. 2. Алгоритмізація навчального процесу. Програмоване навчання. 3. Проблемне навчання. 4. Оптимізація педагогічного спілкування в навчальному процесі. 5. Методика інтенсивного навчання. 6. Збільшення дидактичних одиниць. Ключові поняття: індивідуалізація ...