Проблема виховання особистості у колективі в теоретичній спадщині А.С. Макаренка та В.О. Сухомлинського

Педагогіка і виховання » Сучасні проблеми формування учнівського колективу » Проблема виховання особистості у колективі в теоретичній спадщині А.С. Макаренка та В.О. Сухомлинського

Сторінка 1

Вагомий внесок у розробку теорії колективного виховання зробили два видатних педагоги нашої доби: А.С. Макаренко та В.О. Сухомлинський. Тривалий час вважалося, що їхні погляди на сутність проблеми збігалися. В В.О. Сухомлинський, як стверджував С. Соловейчик, життям свої продовжував А.С. Макаренка. Такої ж думки дотримувались більшість науковців і вчителів-практиків. І сьогодні ще зустрічаємось із подібними доводами: «Погляди А.С. Макаренка та В.О. Сухомлинського, – наголошує М.Д. Ярмаченко, – досить близькі між собою в основних принципових питаннях».

Які ж саме розбіжності були у поглядах А.С. Макаренка та В.О. Сухомлинського на виховання особистості у колективі і чим вони зумовлені? Відповіді на ці питання мають суттєве значення для педагогічної теорії та практики. «Говорити про погляди Сухомлинського на колектив, – слушно зауважує М. Сметанський, – означає говорити про ставлення Сухомлинського до Макаренка».

Одна із найістотніших розбіжностей полягає в тому, що Антон Семенович розглядав колектив як основний засіб, умову і мету виховання: «Найголовнішою формою виховної роботи, – писав він, – я вважаю колектив». В.О, Сухомлинський, не заперечуючи важливої ролі колективу, все ж наголошував, що це лише один із можливих засобів виховного впливу на особистість, хоча і надзвичайно сильний, через що його слід використовувати дуже обережно; у той же час застерігав від абсолютизації його значення: «Наївна віра в якусь фантастичну силу колективу часто приводить учителів до розчарування».

Дещо відмінними були погляди А.С. Макаренка і В.0. Сухомлинського на роль загально-шкільного колективу. Як відомо, Антон Семенович прагнув створити такий, який найповніше охоплював би життя усіх вихованців. «Школа, – стверджував він, – має бути єдиним колективом, у якому організовані всі виховні процеси, і окремий член цього колективу повинен відчувати свою залежність від нього – від колективу, повинен бути відданим інтересам колективу, відстоювати ці інтереси і в першу чергу дорожити цими інтересами».

В.О. Сухомлинський дотримувався тієї думки, що і загально-шкільний, і первинний колективи не можуть вмістити у собі всього багатства стосунків дітей, взагалі ставив під сумнів можливість існування першого. У зв'язку з цим, на відміну від А.С. Макаренка, він намагався зробити все можливе, аби дитина брала участь у житті декількох колективів, кожний з яких відкривав би перед нею ту чи іншу сторону багатогранного людського буття.

У структурі колективу, за А.С. Макаренком, важливими є зовнішня організація вихованців, налагодження стосунків взаємної вимогливості та відповідальності: «.де є організація колективу, там є органи колективу, там є організація уповноважених осіб, довірених колективу, і питання ставлення товариша до товариша – це не питання дружби, не питання любові, не питання сусідства, а це питання відповідально залежності. …У цьому найбільша хитрість у дитячому колективі, найбільша трудність – створити відносини підпорядкування, а не рівності».

Василь Олександрович, навпаки, виходив з того, що «колектив – це не якась безлика маса. Він існує як багато індивідуальностей. І якщо вихователь сподівається, що виховуюча сила колективу перш за все в організаційних залежностях, у підпорядкуванні та керівництві, його сподівання не виправдаються».

У школі В.О. Сухомлинського основною працею дітей було навчання. За своєю сутністю воно має індивідуальний характер. Зробити навчання колективною працею дуже важко. Тож Василь Олександрович переносить акцент колективної взаємодії на духовне життя класу, школи, що досягається складним поєднанням різноманітних інтересів і захоплень, обміном духовними надбаннями.

В.О. Сухомлинський дотримувався тієї позиції, що там, де немає емоційної самооцінки, виникає потреба в екстрених, «надзвичайних», репресивних засобах впливу, а де моральна дисципліна ґрунтується на страхові, там немає ні колективу, ні справжньої сили волі, ні самодисципліни.

Суттєво відрізняються погляди обох педагогів і на методику виховання особистості в колективі. Якщо хтось із вихованців А.С. Макаренка не виконував вимог колективу, він піддавався колективному осуду: «У нас була така давня традиція. Кожен, хто повинен звітувати перед загальними зборами, мусив вийти на середину, стати точно під люстрою. Відмова вийти на середину розглядалась як відмова підкоритись колективу. Він міг вчинити який-небудь незначний злочин, і його відпустили б з маленьким покаранням, але якщо він відмовився вийти на середину, його судили б як найстрашнішого порушника, – такого, хто повстав проти колективу».

Страницы: 1 2

Це цікаво:

Аналіз наркоситуації й основних показників розвитку фізичної культури та спорту в Донецькому регіоні
Результати нашого дослідження, означеної проблеми дозволяють сформулювати загальний висновок про те, що за останні десятиліття Донецька область вступила в смугу гострої демографічної кризи, що характеризується прискоренням природного зменшення населення, низькою середньою тривалістю життя, значним ...

Шляхи удосконалення педагогічної діяльності з проблеми оцінювання навчальних досягнень учнів
12-бальна система побудована за принципами обліку особистих досягнень учнів початкового, середнього, достатнього і високого рівнів можливостей, коли аналізу підлягають: - характеристики відповіді учня: елементарна, неповна, повна, доведена, обґрунтована, творча; якість знань, правильність, осмислен ...

Застосування гімнастики з метою покращення психоемоційного стану студентів перших курсів вищого навчального закладу
Обов’язковим на занятті з фізичного виховання є виконання гігієнічної гімнастики. У гімнастику необхідно включати дихальні вправи, суглобову гімнастику, вправи на розтягнення. Слід, також, виконати циклічні вправи (біг) або танцювальні рухи, при цьому пульс повинен бути не нижче 130, але не више160 ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com