Проблема виховання особистості у колективі в теоретичній спадщині А.С. Макаренка та В.О. Сухомлинського

Педагогіка і виховання » Сучасні проблеми формування учнівського колективу » Проблема виховання особистості у колективі в теоретичній спадщині А.С. Макаренка та В.О. Сухомлинського

Сторінка 2

Антон Семенович змушений був розпочинати формування колективу з чіткої зовнішньої організації, де нерідко використовувались репресивні засоби впливу: «метод вибуху», «осуд колективу», «доведення конфлікту до кульмінації» і т. п. Методика виховної роботи була спрямована насамперед на виправлення негативної поведінки вихованців і прищеплення їм соціальних норм і цінностей.

Склад вихованців В.О. Сухомлинського був іншим. Більшість із них приходили до школи, перебуваючи вже на другому рівні морального розвитку, холи моральні правила та суспільні очікування стають компонентами самої особистості. Тому методика Василя Олександровича великою мірою була зорієнтована на виховання внутрішніх (психологічних) регуляторів поведінки: совісті, емпатії, почуття власної гідності.

Слід також враховувати, що умови життя колоністів і звичайних школярів суттєво відрізнялись. Це визнавав і сам А.С. Макаренко: «Майте на увазі, що я перебував в інших умовах, ніж школа, тому що в мене діти жили в гуртожитку, працювали на виробництві, у переважній більшості не мали сім'ї, тобто не мали іншого колективу».

На характер розбіжностей істотно вплинуло і те, що педагоги були представниками різних парадигм виховання – технократичної та натуралістичної.

У контексті технократичної парадигми виховання розглядають як цілеспрямоване формування вихователем дитини відповідно до свого задуму, як різновид виробничої діяльності, спрямованої на перетворення, «обробку» об'єкта праці. Метафорою виховання в цьому разі виступав діяльність скульптора:вихованець уподібнюється пасивному, аморфному матеріалу, з якого можна «ліпити» все, що завгодно.

А.С. Макаренко був яскравим представником такої парадигми.

З позицій натуралістичної парадигми виховання – це сприяння внутрішньо зумовленому розвитку індивіда. Метафоричний образ – дії садівника. На наш погляд, для В.О. Сухомлинського характерним було саме таке, розуміння суті виховання.

Те, що обидва педагоги діяли і творили на тому самому українському ґрунті, не знімає суперечностей у їхніх поглядах на колективне виховання. В тих умовах, у яких працював А.С. Макаренко, його підхід до виховання був цілком виправданим і чи не єдино правильним.

Так само не викликає сумніву доцільність використання обґрунтованої В.О. Сухомлинським теорії колективного виховання в умовах сучасної загальноосвітньої школи. Тому ми, виділяючи розбіжності у їхніх поглядах, у той же час вважаємо недоречним протиставлення теоретичних підходів до розв'язання проблеми і оцінювання їх як антигуманних і гуманних. Ці підходи репрезентують собою дві рівноправні течії, дві парадигми виховання у світовій педагогіці. Час від часу одна з них виходить на перший план і стає домінуючою у педагогічній свідомості. Не виключено, що сучасне захоплення гуманістичними ідеями виховання, яке відповідає духові епохи, може змінитися посиленням ролі технократичної парадигми.

Звернення до теоретичної спадщини двох великих вітчизняних педагогів сприяє глибшому, а, відповідно, й ефективному використанню переваг кожної парадигми у вихованні підростаючого покоління.

Страницы: 1 2 

Це цікаво:

Методика і практика вузівського викладання
Професійні знання викладача - це відомості з педагогіки і психології про суть праці викладача, про особливості педагогічної діяльності і спілкування, особу викладача, про психічний розвиток учнів, їх вікові особливості і ін. У професійних знаннях викладач черпає еталони для свого індивідуального пр ...

Навчання у співпраці
Термін “співпраця” означає спільну роботу. Роботу, що виконується разом. Основна ідея цієї технології — створити умови для активної спільної навчальної діяльності учнів у різних навчальних ситуаціях. Ця технологія базується на ідеї взаємодії учнів у групі, ідеї взаємного навчання, при організації я ...

Система навчання у вищій професійній освіті
У 1632 році у "Великій дидактиці" Ян Амос Коменський обґрунтував доцільність форм та систем навчання. До ХVІІ ст. було індивідуальне навчання студентів. Нині є три системи навчання: індивідуальна, класно-урочна, лекційно-семінарська. У вищій школі вони всі використовуються: індивідуальна ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2020 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com