Початкова школа і диференціація навчання

Педагогіка і виховання » Диференціація навчання в освіті » Початкова школа і диференціація навчання

Проблема диференційованого навчання стає вже здавна. Щодо ближчого до нас часу, то ще в серпні 1918 р. І Всеросійський з’їзд вчителів інтернаціоналістів у своїй декларації проголосив, що особливістю нової школи в нашій країні має стати розвиток творчої активності і самостійності школярів. Тим паче, досвід уже був. Російськими і радянськими педагогами-дидактиками першої третини ХХст. Проблеми диференціації та індивідуалізації навчання трактувалися дуже широко і різнобічно. Проте деякі вчені вважали, що диференційований підхід до навчання не забезпечує розвитку кожного учня зокрема. Крім того, педагоги застосовували методи, які сприяли зменшенню кількості невстигаючих або розвитку кількості обдарованих учнів.

Недооцінка можливостей диференційованого навчання призвела до того, що в 20-ті роки для задоволення потреб народного господарства практикувалися «профнахили», які не виправдовували себе. Та все ж завдяки прогресивним ідеям Н.К. Крупської, А.В.Луначарського метод продовжував розвиватися.

Н.К.Крупська вперше висловила думку про пряму залежність успішної роботи педагога від того, наскільки правильно обрані ним методи навчання для кожного учня. Творчий пошук, спрямований на виявлення оптимальних умов для індивідуально - диференційованого підходу до навчання, продовжується і в 30-ті роки.

Поряд з удосконаленням старих форм диференційованого підходу в цей період водночас спостерігається заочний спад теоретичної думки.

Та починаючи з 1944 р., на сторінках педагогічних журналів з’являються статті про необхідність здійснення індивідуально-диференційованого підходу до навчання семилітніх дітей, аби вчити їхні психологічні особливості.

Педагогічна громадськість повернулася до обговорення цього питання у зв’язку з тим, що грамотність учнів початкових класів значно знизилась. С.П.Редозубов пропонував класоводам працювати з класом в цілому, і зокрема з учнями, поєднуючи із самостійною роботою дітей.

В 1963-1965рр. публікуються праці Л.К. Назарової. Автор дає практичні поради щодо навчання грамоти враховуючи індивідуальні особливості школярів, вважаючи головним тут «поєднання колективних та індивідуальних форм роботи залежно від рівня знань та умінь учнів.» Значна увага приділяється самостійній роботі дітей, що сприяє розвитку їхньої творчої активності.

Це цікаво:

Авторські пропозиції
Формування позитивного ставлення учнів до пізнавальної діяльності є одним із найважливіших завдань особистісно орієнтованого навчання і виховання. Реалізацію цього завдання слід розпочинати з перших днів навчання дитини в школі. Наше дослідження стосується проблеми мотивації навчального процесу на ...

Структура взаємозв'язку показників фізичного розвитку і фізичної підготовки школярів з девіантною поведінкою
Для організації навчального процесу з фізичного виховання в загальноосвітній школі важливими є відомості про особливості взаємозв'язку пока-ників фізичного розвитку, фізичної підготовленості учнів з девіантною поведінкою різних конституціональних типів і рівнів дозрівання організму. У хлопчиків 11- ...

Діяльнісний підхід у дидактиці
1. Пізнавальна діяльність як основа розвитку особистості учня. 2. Мотивація учбової діяльності школярів. 3. Проблема пізнавального інтересу й активізація учіння. Ключові поняття: діяльністний підхід, пізнавальна діяльність, пізнавальна потреба, мотив, мотивація учіння, навчально-пізнавальна діяльні ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com