Диференціальне навчання: реалії, сподівання, проблеми

Педагогіка і виховання » Диференціація навчання в освіті » Диференціальне навчання: реалії, сподівання, проблеми

За останні 10-15 років термін «диференційоване навчання» міцно увійшов у науковий обіг і поширився у шкільний практиці. Прийнято розрізняти поняття «зовнішня диференціація» і «внутрішня диференціація». Перша відзначається така організація навчального процесу, за якої для вираховування індивідуальних особливостей учнів їх об’єднують спеціальні диференційовані навчальні групи:профільні класи, класи з заглибленням за циклами предметів, факультативні.

Звертаймося до проблеми диференціації у початкових класи. Проявам зовнішньої диференціації тут стало створення при гімназіях та місцевих прогімназійних і проліцейних початкових класів. Посилаються на те, що не вищій рівень освіти, отже, конкурсний вибір до них здійснюватися починаються з 1класу. Вкажемо, що такі заходи не передбачені ні Законом «Про Освіту» ні Державною програмою «Освіта». Україна ХХІ століття. Про рівноправність початку освіти для всіх підкреслює Міністерство освіти України.

Важливо, що це поняття прямо стосується реакції освітніх потреб сільської школи . Адже частка закладів нового типу в сіль ской школі мізерна, а питома вага сільських шкіл у загальному обсягу шкільної освіти в державі досить велика (близько 70%). Нагадаймо, що в Державній національній програмі «Освіта України ХХІ століття» серед пріоритетних напрямків реформування загальної середньої освіти розбудова сільської школи визнана важливою мовою соціально-культурного розвитку села та збереження традицій українського народу.

Дослідженнями встановлено , що діти, які мають однаковий хронологічний вік, за інтелектуальними показниками можуть дуже суттєво відрізняються ( якщо взяти нижчий показник за одиницю, то вищий = шість одиниць.) За даними американських спеціалістів у містах обдаровані діти становлять 3%, а в сільській місцевості менше 1%. Виникає питання:чи правильно говорити про класи «обдарованих», адже якщо взяти до уваги вищенаведені дані,то таких дітей у середньому 2чоловіки на сотню, тобто набрати клас 20 учнів можна лише з тисячі дітей. Мабуть слід відмовитися від назви «класи обдарованих» і користуватися скромнішими.

При формуванні «елітарних класів» здебільшого застосовують тестування, але школи роблять це на свій розсуд. Звичайно йдеться про готовність дітей до школи, що цілком правомірно. Такі дані школа повинна мати незалежно від того. чи будуть створюватися класи різних рівнів, чи ні.

Щодо тестів навчальних здібностей для першого класу, то їх рекомендується застосовувати в кінці другої чверті першого класу навчання і порівняти їх з результатами обстеження, проведеного під час комплектування класів.

Практика свідчить, що здебільшого зміст навчання в класах з відібраним складом учнів не відрізняється від традиційного програмового. Просто однорідний склад класу, працездатність дітей дозволять вивчити матеріал у досить швидкому темпі, застосовувати різноманітні види самостійних робіт, працювати навіть без домашніх завдань, виділяти достатньо часу на повторення та інше.

Стосовно навчання математики важливе значення має можливість розв’язувати більше задач, використовуючи весь заданий матеріал підручників (чого не вдається зробити у звичайних класах). Учителям доводиться самостійно добирати чимало додаткового матеріалу, і тут хочеться зробити одне застереження. Як свідчить спостереження: деякі спостерігачі класоводи, розширюючи асортимент вправ, виконуючи завдання різними способами, не помічаючи, що вони виходять за межі базових завдань та знань учнів і по суті оперують незнайомим їм матеріалом.

Доречно зауважити, що перехід до диференційованого навчання за принципом створення класів за здібностями, на жаль, не був підготовлений належним чином: не розроблялися відповідні програми. підручники, унаочнення.

Важливо також змінити перехід до організації домашніх завдань. Їх діяльність, характер, зміст і обсяг визначаються з урахуванням індивідуальних особливостей дітей.

Важливо взяти до уваги обґрунтування З.І.Калмикової, яка відносить темп просування у засвоєнні знань до критеріїв розумового розвитку учнів, але застерігає, що його не можна плутати з індивідуальним темпом роботи. Темп просування визначається кількістю однотипних вправ, необхідних для формування узагальнення. Зрозуміло, що в класах, куди відібрано дітей з високим рівнем навчальних можливостей однотипних вправ треба значно менше. ніж у класах нижчого рівня.

Це цікаво:

Досліди Резерфорда. Планетарна модель
У 1911 році фізик Ернест Резерфорд (1871-1936) опромінював найтонші шари металу ядрами Гелію (α-частинками). Більшість α-частинок вільно проходили крізь фольгу, але невелика їх частина відбивалася — «рикошетила», немов від удару об щось тверде. На той час вчені давно зійшлися в думці, що ...

Механізми терморегуляції
Регуляція температури полягає в узгодженні процесів теплопродукції (хімічна терморегуляція) та тепловіддачі (фізична терморегуляція). Процеси теплопродукції. В усіх органах унаслідок процесів обміну речовин відбувається теплопродукція. Тому кров, яка відтікає від органів, як правило, має вищу темпе ...

Методичні рекомендації щодо ознайомлення дітей з давніми календарними обрядами
Пізнавальний матеріал для музичних бесід слід адаптувати відповідно до віку школярів як з погляду доступності викладу, так і художності. Доступність інформації полягає в тому, що вчитель: спирається на життєвий досвід і знання, набуті учнями; пояснює незнайомі для них поняття і явища; не дає занадт ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com